IN MEMORIAM: На фронті загинув краєзнавець та історик Ігор Климович

30 липня на Харківщині у бою загинув молодший лейтенант 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ ЗСУ Ігор Климович - історик, краєзнавець, фотохудожник.

Про це повідомила дружина Олександра Климович.

"Любове моє, душа моя, мій всесвіт, життя моє, тебе забрали в мене, і 30 липня з тобою померла і я. Тебе вбили за 9 тижнів до приходу в світ нашої доці, яку ти так чекав і яка тепер ніколи не побачить і не пізнає свого неймовірного тата", – написала Олександра.

Ігор Климович народився 13 червня 1991 року в селі Грабовець на Львівщині. Навчався у Дулібський ліцей ім. М. Шашкевича. Вищу освіту здобув в Інституті туризму при Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника. 

Протягом останніх десяти років мешкав у Києві. У 2012 році балотувався до Верховної Ради України 7-го скликання від політичної партії "Українська Національна Асамблея". Брав активну участь у Революції Гідності. Був засновником спортивно-оздоровчого клубу "Беллатор" та історичного клубу "Застава".

Мандрував Україною, збирав старожитності, цікавився реконструкцією давньоруської та середньовічної культури. Був знавцем історичної зброї, побуту, одягу та звичаїв. Перший українець, який став учасником міжнародної асоціації експериментальної археології EXARC. Постійний учасник фестивалю "Ту Стань!", де разом із побратимами з клубу живої історії "Застава" відтворював культуру вікінгів у Русі.

У соціальній мережі Facebook створив краєзнавчу групу Грабовець (Grabowiec, Grabowice, Grabowiec - Stryjski), де публікував матеріали про історію та культурну спадщину рідного села. Однією з останніх його ініціатив була підготовка зустрічі з односельцями, щоб представити унікальну знахідку – Хрест-енколпіон, яку він планував передати на тимчасове експонування до Стрийського краєзнавчого музею "Верховина". А ще мріяв про майбутні археологічні дослідження в околицях села Грабовець.

Окрім історії захоплювався фотомистецтвом. У 2021 році став лауреатом призу глядацьких симпатій у конкурсі "Мандрівник-фотограф року", де змагалися 370 фотографів з усієї України. Цього року в місті Стрий презентував фотовиставку "Людина і війна" – 48 чорно-білих світлин, зроблених на плівку на фронті. 

У 2022-му Ігор Климович став до лав Хорунжої служби Третьої окремої штурмової бригади. Займався евакуацією культурної спадщини: разом із побратимами 3-ї ОШБр врятував 900-літню Половецьку кам'яну бабу з Донеччини, яку під обстрілами вивіз до Дніпровського національного історичного музею імені Дмитра Яворницького.

У лютому 2025-го Ігор Климович отримав звання молодшого лейтенанта.

 

Полковник Альфред Бізанц. Нотатки з внутрішньої тюрми мдб урср

Доля Альфреда Бізанца схожа з історією австрійського ерцгерцога Вільгельма Франца фон Габсбурга-Лотрінґена, відомого як Василь Вишиваний, який став полковником Легіону УСС і зіграв помітну роль в українському національно-визвольному русі. Той так само починав успішну кар'єру в австро-угорській армії, потім командував різними формуваннями у складі Української галицької армії та Армії УНР, після завершення Другої світової був схоплений працівниками СМЕРШ у Відні, доправлений для провадження слідства до Києва та обвинувачений у співпраці з низкою іноземних розвідок.

Країна Газарія. Коли Чорне море було італійським

Найдавнішою європейською картою, дату виготовлення якої ми знаємо достеменно, вважають портолан П'єтро Весконті 1311 року. І на ньому, разом з рідною для картографа Італією, зображена й Україна – точніше північне узбережжя Чорного моря із Кримом.

"Бруд війни. Солдати на полі бою у Другій світовій". Уривок із книжки Мері Луїзи Робертс

Американська історикиня Мері Луїза Робертс пропонує інший погляд на Другу світову, зосереджуючись не на описі стратегій і битв, а на "соматичній історії" фронту — історії людського тіла. На основі мемуарів та свідчень учасників боїв у Нормандії, Апеннінах та Арденнах вона простежила, як тіло солдата водночас ставало і головним інструментом війни, і її найвразливішою жертвою.

Кіндрат Полуведько. Арешт у Харкові як відлуння гучного вбивства у Роттердамі

Після кількох бесід із чекістами Афанасій Іващенко став агентом на псевдо "Вчитель" і погодився ввести свого "товариша по партії" Павла Полуведька в коло керівних діячів закордонного центру УПСР у Празі. Для виведення за кордон їм придумали відповідну "легенду". Оскільки слідство за справою Кіндрата Полуведька завершилося і йому "світило" так само 5 років заслання у віддалених регіонах срср, перед друзями й колегами наочно продемонстрували сцену його відправлення до місця відбування покарання.