Відомі діячі закликають до появи вулиці Яцека Куроня у Львові. ЗВЕРНЕННЯ

Група українських інтелектуалів закликала міську адміністрацію та мера Львова надати одній із центральних вулиць міста ім’я відомого польського політика та громадського діяча Яцека Куроня.

Вони запропонували також міським радам інших міст України і Польщі зробити подібний крок — назвати одну з вулиць прізвищем особи, яка доклалася до польсько-українського примирення, інформує Простір.pl.

У відкритому листі вони наголошують на важливості польсько-українського примирення, а також критикують польську владу.

У тексті йдеться про те, що Яцек Куронь — одна з найбільш відомих постатей, які народилися у Львові. Підкреслено, що він доклав зусиль до польсько-українського поєднання та відіграв ключову роль під час врегулювання конфлікту довкола військових поховань на Цвинтарі львівських орлят.

Автори листа стверджують, що польсько-українські відносини дуже погіршилися. На їхню думку, голова відповідальність за таку ситуацією — на теперішньому польському уряді. Польсько-українські відносини не можуть залежати від поганої політики поганих політиків, — впевнені львівські інтелектуали.

Далі наводимо повний текст звернення, опублікований 15 листопада на порталі "Збруч".

"У стосунках між Польщею й Україною йдеться не лише про взаємини між двома народами, а й про майбутнє всієї Центрально-Східної Європи. Це особливо важливо в умовах, коли на східних кордонах Європи з’явився новий і сильний агресор — путінська Росія, котра бачить у польсько-українському примиренні загрозу для своїх новоімперських планів. Заради досягнення своїх цілей Кремль інструменталізує історичну пам’ять  — пробує встановити свою версію минулого як монопольний копірайт.

На жаль, така політика стає дедалі заразливішою. Свідченням є різке погіршення стосунків між польською й українськими державами. Ми усвідомлюємо, що Україна не допрацьовує своїх домашніх уроків з історичного минулого. Однак ми вважаємо, що головна відповідальність падає таки на теперішній польський уряд. Свідченням того є факт, що сучасна польська влада свідомо йде на погіршення стосунків з Німеччиною, на релятивізацію польської відповідальності за Голокост і т.д. Але у випадку з Україною ситуація особливо тяжка і вразлива, зокрема і через те, що Україна є жертвою російської агресії, а тому потребує підтримки сусідів, а не конфронтації з ними.

Ми усвідомлюємо, що теперішній польський уряд не виражає інтересів усіх поляків. Ми переконані: була і залишається значна частина польського суспільства, яка і далі прихильна до нормалізації польсько-українських відносин. Як і ми, вона не хоче залишатися заручником небезпечної державної політики. В умовах, коли держава не може впоратися зі своїми функціями або зловживає ними, завданням і викликом для суспільства є вироблення засобів протидії.

Львів і його громада посідає особливо важливе місце у стосунках між Польщею й Україною. Ми маємо багато прикладів та імен, які протидіяли кривавому протистоянню і старалися перетворити Львів у приклад польсько-українського примирення. Одним з найвідоміших був Яцек Куронь, уродженець — почесний громадянин — Львова і творець "Солідарності". Зокрема, на початку 2000-х він відіграв ключову роль у розв’язанні конфлікту навколо військових поховань на Личаківському цвинтарі.

Ми звертаємося до Львівської міської ради з пропозицією назвати одну з центральних вулиць його іменем. Водночас пропонуємо міським радам інших міст України і Польщі зробити подібний крок – назвати одну з вулиць прізвищем особи, яка доклалася до польсько-українського примирення.

Не можна допустити, щоб польсько-українські стосунки залежали від поганої політики поганих політиків. Політики приходять і відходять — а нам тут разом жити і творити спільне майбутнє".

Звернення підписали: Мирослав Маринович, Ярослав Грицак, Орест Друль, Тарас Возняк, Ірина Подоляк, Юрій Андрухович, Ярослав Рущишин, Оксана Кісь, Маріанна Кіяновська, Євген Глібовицький, Юрій Головач, Олена Джеджора, Юрій Прохасько, Ірина Старовойт, Богдан Панкевич, Юрій Кох, Богдан Пужак, Володимир Кауфман, Ярослав Сватко, Марк Зархін, Олесь Пограничний, Зеновій Мазурик, Ігор Мельник, Маркіян Іващишин, Олег Онисько.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.