Учасникам акції в Освенцимі загрожує тюремний строк

Білоруському учаснику акції в Аушвіці загрожує 2 роки в’язниці й 5 років заборони на професію.

Про це повідомляє білоруська служба Радіо "Свобода".

"Ми хотіли показати, що Освенцим нічого нас не навчив", — говорить Микита Володзько, який 24 березня 2017 року разом із 11 хлопцями й дівчатами брав участь в акції на території колишнього концтабору Аушвіц.

Учасники роздяглися догола, завісили напис "Arbeit Macht Frei" ("Праця звільняє") розтяжкою з написом "Love" ("Любов") на брамі і спробували прикувати себе наручниками одне до одного.

Двоє білорусів, у тому числі Микита, зарізали ягня.

Суд над учасниками акції від серпня 2017 року відбувається в районному суді Освенцима. 8 січня підсудні виступили з останнім словом.

Для рядових учасників прокурор просить 1 рік і 4 місяці позбавлення волі кожному (це покарання можна відбути у вигляді 32 годин суспільно корисної праці).

Білорусам Микиті Володзьку і Адаму Бяляцькому, який слідство вважає організаторами акції, загрожує 2 роки і 2 місяці і 2 роки й 6 місяців позбавлення волі відповідно. Їх звинувачують також і в убивств і худоби.

Про саму акцію, яка називається "Love Macht Frei" ("Любов звільняє") Володзький каже так:

"Основною метою перформансу була несправедливість. Відразу питаються: "Чому Освенцим? Це ж святе місце, яке ми шануємо". А мені здається, що ніяк ми це місце не шануємо. Нам просто втовкмачують брехливу інформацію про те, що ця жахлива трагедія не може повторитися".

"Ми шлемо в Сирію людей, літаки, втручаємося не у свої конфлікти. Не як миротворці, а ми там міста знищуємо з живими людьми! Афганістан, Чечня, Ірак… ми весь час там перебуваємо й когось убиваємо, — продовжує він. — Медіа передають: "знищили три наші літаки". А там міста в руїнах стоять, не ясно, скільки там знищено жінок, дітей…Ми як артисти дуже переживаємо за це".

Микита проводить паралель: під час Другої світової війни ніхто не звертав увагу на геноцид євреїв – так само, як і тепер мало кажуть про те, скільки людей гине у війни в Сирії.

"Я сам єврей. Мої родичі загинули під час Голокосту, я знаю, про що кажу", — стверджує він і розповідає, що частину його родичів-євреїв розстріляли нацисти, а інші ховалися від переслідування.

"Метою нашого перформансу було звернути увагу на те, що ми, напевно, нічого не зрозуміли про Освенцим. Якось нам кепсько пояснили, що забувати не можна, — каже Микита. — І ми так само робимо. Мене це доводить до шалу. І ягня було символом невинної істоти, яка від рук цинічних політиків і медіа нашими руками була цинічно заколота. Це було про цинізм".

Вирок у справі перформансу "Love Macht Frei" оголосять 17 січня 2018 року.

Нагадаємо, 24 березня 2017 року в музеї Аушвіц група з 11 демонстрантів (поляків, німців, білорусів) роздяглися й убили вівцю.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.