У Львові презентували фотоальбом УПА на 6 тисяч світлин. ФОТО

15 січня 2018 р. з нагоди 75-річчя створення УПА відбулася презентація фотолітопису "Українська Повстанська Армія 1942–1954".

Про це написала на своїй сторінці у "Фейсбуці" Всеукраїнська правозахисна організація імені Василя Стуса, що є одним із ініціаторів видання.

Також до видання долучилися: Мистецький Фонд імені Короля Данила, Благодійний фонд "Літопис УПА" імені Володимира Макара та Національна світлинотека "Українська мить".  

 Фото: Меміорал ім. В. Стуса

Фотоальбом висвітлює передумови та основні етапи діяльності ОУН і УПА, боротьбу проти нацистських та комуністичних окупантів. Також в ній окремо представлено героїчну роль жіноцтва у визвольній боротьбі, повстанський побут та символіку УПА. На особливу увагу заслуговують розділи присвячені визначним постатям та ветеранам визвольного руху.
 Фото: Меміорал ім. В. Стуса 

Фотолітопис містить біля 6 тисяч світлин і складається з дев’яти розділів. Передмову до видання написав сотенний УПА Мирослав Симчич-"Кривоніс", а післямову – голова Всеукраїнської правозахисної організації "Меморіал" Степан Кубів.

 Фото: Меміорал ім. В. Стуса 

"Ставши на захист людської гідності та національної свободи, українські повстанці цілком віддали себе самовідданій та безкомпромісній боротьбі за волю України, вони є символом незламності та самопожертви за найвищі духовні та національні ідеали", - йдеться в повідомленні.

 

За словами видавців, цей проект об'єднав досвід більш, як півстолітніх досліджень на тему УПА. Узагальнивши та підсумувавши історичні праці та джерела, автори за допомогою фотоматеріалів представили цілісне бачення і масштаб українського визвольного руху.

Видання дозволить кожному доторкнутися до історії, побачити минуле очима сучасників. Фотоальбом спонукає до переосмислення доленосних для нашого народу історичних подій, до самостійних пошуків та вивчення історії України, рідного краю, своєї родини.

 

За словами керівника проекту Романа Грицькова, фотолітопис вийшов тиражем 3 тисячі примірників за приватні кошти меценатів. Книга не буде доступна для продажу і поширюватиметься лише через бібліотеки. 

Авторами ідеї та керівниками проекту виступили Степан Кубів, Олександр Святоцький, Руслан Стефанчук, Микола Стефанчук та Роман Грицьків. Відповідальним редактором й одним із авторів видання є історик Роман Грицьків. Серед авторського колективу: Іван Патриляк, Микола Посівнич та Олексій Руденко (автор зображень символіки визвольного руху).

Дизайн та макет альбому виконували Федір Поліщук та Сергій Познацанін.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.