Командира антикомуністичних партизанів Південної Литви урочисто перепоховали в Вільнюсі. ФОТО

6 жовтня останки командира литовських антикомуністичних партизанів Адольфаса Раманаускаса урочисто перепоховали на Антакальніському кладовищі у столиці Литви Вільнюсі.

Церемонія прощання тривала з 10 години ранку до 20-ї години вечора в костелі Св. Іоаннів Вільнюського університету, передає "Новая газета".

На церемонії була присутня й президент Латвії Даля Грібаускайте. Вона підкреслила, що урочисте перепоховання рештків лідера литовських партизанів стало ще одною нагодою показати світові, що "ми не дозволимо нікому зводити наклеп і очорнювати пам’ять про наших національних героїв".

 Фото: Новая газета
 

Перепоховання Раманаускаса викликало негативну реакцію з боку Російської Федерації. Офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова 4 жовтня заявила, що влада Литви намагається представити національними героями тих, хто брав участь у "бандформуваннях" на території Литви в післявоєнні роки.

"Хотіла би нагадати, що судовий вердикт за фактами скоєних ним воєнних злочинів проти неозброєних мирних жителів не має строку давності", — підкреслила Захарова.

 

2018 рік у Литві оголошено роком Адольфаса Раманаускаса-"Ванагаса". Археологи віднайшли останки партизанського командира на недіючому цвинтарі Нашлайчю в мікрорайоні Антакальніс у Вільнюсі.

Викладач учительської семінарії м. Алітус Раманаускас-"Ванагас" (1918—1957) долучився до литовського партизанського антикомуністичного руху в 1945 році.

Адольфас Раманаускас у партизанському однострої. Фото: Wikipedia

Через два роки він очолив Дайнавський партизанський округ, а в 1948-му його призначили командиром партизанів Південної Литви. З 1949 року "Ванагас" став першим заступником голови Союзу боротьби за свободу Литви Йонаса Жямайтіса.

У 1956 році партизанського ватажка з дружиною заарештували радянські органи держбезпеки в м. Каунасі.

Через рік Раманаускаса засудили до смертної кари. У 1990-х роках у незалежній Литві Адольфасу Раманаускасу надали звання бригадного генерала (посмертно).

Як повідомлялося, 5 жовтня в Ланівцях Тернопільської області перепоховали  41-го солдата Армії Української Народної Республіки.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.