АНОНС: 140-річчя видатного поета Олександра Олеся відзначать виставкою в Києві

23 листопада Музей книги і друкарства України запрошує на відкриття виставки "Я ще вернуся! Гарячим вітром…", присвяченої 140-річчю з дня народження одного з найпопулярніших поетів початку ХХ століття Олександрові Олесю.

"Не вірив я в життя по смерті, тепер я вірю в диво з див, було для мене страшно вмерти, умер і нагло знов ожив", – ці рядки були написані поетом у далекому жовтні 1925 року.

А через 73 роки після смерті прах "короля української лірики" і його дружини Віри було перевезено з Праги і перепоховано території Державного історико-меморіального Лук'янівського заповідника в Києві.

5 грудня 2018 року виповнюється 140 років з дня народження Олександра Олеся і виставка "Я ще вернуся! Гарячим вітром…" є спробою оживити дивовижну історію життя людини непересічної долі й таланту. 

 

Еволюція поетичного таланту Олександра Олеся була частиною не тільки українського, а й загальноєвропейського літературного процесу. У його творчості поєднано фольклорні традиції, неоромантизм та естетику символізму.

Іван Франко в рецензії на збірку "З журбою радість обнялась" назвав поета соловейком та писав про перевагу емоційності й діонісійського начала в його творчості.

Популярність Олександра Олеся перед Першою світовою війною і згодом, після буремних подій 1917–1921 років, коли чимало українців, в силу об'єктивних обставин, опинилися за кордоном, була колосальна. Десятки композиторів створили музику до віршів Олександра Олеся, поетичні етюди і драми успішно ставили в театрах. 

У радянській Україні його не друкували. Лише після здобуття незалежності твори Олександра Олеся повернулися до нас – і дивним пророчим змістом лягли на події сьогодення.

На виставці представлено автографи письменника, рідкісні прижиттєві видання його творів та книжки, надруковані вже після здобуття Україною незалежності. За допомогою раритетних побутових предметів буде відтворено атмосферу 30-40 років ХХ століття, зокрема робочий кабінет письменника.

Виставка побудована на матеріалах Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, Музею книги і друкарства України, Центрального державного музею-архіву літератури і мистецтва України, Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, Національного музею українського народного декоративного мистецтва, Національної історичної бібліотеки України, Бібліотеки імені Олега Ольжича.

23 листопада, п'ятниця, 17:00 — відкриття виставки.

Виставка діятиме до  24 грудня щодня, крім вівторка, з 10.00 до 17.00.

Місце: Музей книги і друкарства України (вул. Лаврська 9, корпус 9, на території національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника).

Довідкова інформація та акредитація ЗМІ: (044) 280-79-76, 280-66-23.

Вхід на виставку у день відкриття безкоштовний, у інші дні  за умови придбання вхідного квитка.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.