Спецпроект

Дуда Порошенку: Злочин Голодомору заслуговує на загальне засудження

Президент Польщі Анджей Дуда висловив співчуття і солідарність з українським народом у зв’язку з 85-ю річницею Голодомору в Україні 1932-1933 років.

Про це йдеться в листі польського лідера на адресу українського колеги Петра Порошенка, який цитує УКРІНФОРМ з посиланням на канцелярію президента Польщі.

"У ці дні, коли в Україні вшановується пам’ять жертв Великого Голоду 1932-1933 років, хочу передати пану Президенту (України - ред.) й українському народові слова нашої дружби і солідарності. Поляки разом з українцями хочуть нагадувати світу про безмежні страждання мільйонів людей, кинутих тоталітарною комуністичною системою на голодну смерть", — йдеться в листі президента Польщі.

 Фото: УКРІНФОРМ

Як наголосив Дуда, збереження пам’яті про цей геноцид є попередженням про тоталітарні ідеології, які знищують гідність і права людини сьогодні і в майбутньому.

Як зауважив Дуда, думаючи про мільйони жертв голоду, вираженого символічним терміном "Голодомор", що є поєднанням українських слів "голод" і "смерть", варто замислитись, що означає голодна смерть для людини.

"Щасливішими є вбиті мечем, ніж ті, хто помер від голоду, які гинули у безсиллі через відсутність плодів з полів", — процитував президент слова з біблійного "Плачу Єремії". Він підкреслив, що ці слова показують суть звірства і трагізму Голодомору.

"Смерть від голоду позбавляє людину гідності у найвищій мірі, адже вона не в змозі їй протидіяти. Проти меча, принаймні, маємо можливість фізичного захисту, хоч би і безнадійного. Проти голоду залишається тиха агонія", — підкреслив польський президент.

Дуда наголосив, що саме так виглядали вулиці українських міст в 1932 і 1933 роках: були переповнені людьми, які або вже померли, або чекали на свою смерть.

Президент Респубілки Польща зауважив, що "страшну безнадійність" цього очікування передає історія Петра Велдія, який бачачи десятки мертвих тіл на вулиці, хотів зберегти останки власної гідності і з цією метою сам викопав собі могилу.

Утім, коли відчуваючи власну смерть він прийшов до могили — вона вже була зайнята. Відтак, він знайшов у собі рештки сил, аби викопати ще одну могилу і в неї лягти.

На переконання президента Польщі, трагізм мільйонів жертв Голодомору є ще більшим, з огляду на те, що він був викликаний не природними причинами, а був свідомо і навмисно запланований за наказом Сталіна.

"Це був черговий злочин, здійснений владою СРСР, в перед цим — радянською Росією. Проте, його характер був особливий з огляду на масштаби втрат, завданих українському народові. Його метою було знищення української національної ідентичності через атаки на соціальні групи, які її представляли найповніше", — наголосив польський лідер.

Як зазначається у листі, цей злочин у значній мірі послабив силу українського народу у центрі та на сході України. Підкреслюється, що з його наслідками, як безпосередніми – смертю мільйонів українців, так і посередніми — полегшеним завданням русифікації, влада незалежної України мусить боротися й донині. Як наголошується, це завдання є дуже складним і додатковим тягарем для країни, яка здійснює величезні зусилля щодо здійснення реформ.

Дуда підкреслив, що злочин Голодомору заслуговує на загальне засудження. Він нагадав, шо в 2006 році Сенат Польщі прийняв резолюцію, в якій висловив солідарність з українською позицією щодо його визнання злочином геноциду. Президент РП зауважив, шо серед жертв Голодомору були також й поляки.

"Сьогодні поляки спільно з українцями вшановують пам’ять мільйонів жертв, які померли в результаті цього організованого, масового злочину. Ми, поляки та українці, повинні завжди демонструвати таку братерську солідарність щодо пам’яті про всі невинні жертви обох наших народів", — констатував президент Польщі.

У президентському палаці запалено свічку пам’ять про жертви української трагедії.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.