Повітряна археологія: розсекречені аерофотознімки "холодної війни" як джерело для досліджень

Завдяки розсекреченим аерофотознімкам ЦРУ США часів «холодної війни» археологи винайшли спосіб дослідження знищених артефактів культури болотних арабів.

Про це повідомляє Science.

Тисячі аерознімків високої роздільної здатності, зроблених розвідувальними літаками США над протягом 1950-х—1960-х років, американський уряд розсекретив у 1997 році.

Знімок з літака-розвідника 1960 року дозволяє точково визначати навіть окремі хатинки з очерету в месопотамських болотах на території сучасного Іраку.

Джерело: журнал ADVANCES IN ARCHAEOLOGICAL PRACTICE  

На знімках зафіксовані об’єкти, які в нас час або знищені, або недоступні для археологів. Наприклад, система каналів столиці Новоасирійського царства Німруд, яку забудували дорогами й житловими кварталами, або археологічні місця в Іраку (Мосул, Ракка) та Сирії (Алеппо, Пальміра), що були під контролем Ісламської держави.

Довгий час аерофотознімки не використовувалися археологами, тому що не були оцифровані та не містили ключової інформації про місце й час того чи того знімка.

 Це фото 1960 року показує доісторичні мисливські пастки, обнесені мурами, в йорданській пустелі.

Джерело: журнал ADVANCES IN ARCHAEOLOGICAL PRACTICE

Аби полегшити роботу археологів із масивом розвідувальних аерофотознімків, науковці Емілі Хаммер (Університет Пеннсильванії) та Джейсон Юр (Гарвардський університет) створили путівник. Він містить інформацію про локації, які трапляються на знімках, та спосіб доступу до відповідних плівок.

Хаммер і Юр скрупульозно відновили маршрути польотів літаків-розвідників на підставі самих географічних даних і власних знань про регіон. Свою методику як зразок для інших археологів вони описали у статті в журналі Advances in Archaeological Practic.

Аерофотознімок м. Алеппо в Сирії, зроблений літаком Ю-2 в 1959 році. 

Джерело: журнал ADVANCES IN ARCHAEOLOGICAL PRACTICE

Наразі команда встигла оцифрувати тільки кілька дюжин фотографій без невідомих науці археологічних стоянок. Проте вони описали три раніше відомі стоянки, ідентифіковані на аерофотознімках, як доказ їхнього методу.

На додачу до болотних поселень в Іраку, вчені показали фотографії каналів Німруда та зображення масивних доісторичних мисливських пасток, обнесених стіною, у східній Йорданії ("пустельні змії").

Як повідомлялося, археологи університету Liberty в США при аналізі древніх документів епохи Вавилонського царства виявили найдавніший прощальний лист.

 

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.