АНОНС: Дискусія "Історія як зброя: радянське минуле, російські наративи та війна проти України"

14 червня в Музеї війни відбудеться публічна дискусія, присвячена питанням історичної пам’яті та використанню росією історії як інструменту агресивної війни проти України.

Під час заходу учасники обговорять перетворення росією історичної пам'яті на арену протистояння у російсько-українській війні, використання державою-агресором маніпулятивних практик для спотворення історії Другої світової війни, а також сучасну політику пам'яті в Європі щодо радянської спадщини в умовах загарбницької війни рф проти України.

Спікери:

Яна Примаченко – старша наукова співробітниця Інституту історії України НАНУ;

Кирило Галушко – науковий співробітник Інституту історії України НАНУ;

Войцех Беднарський – представник Платформи європейської пам'яті та сумління.

Модератор – Яна Гринько, старша наукова співробітниця Музею війни.

Коли: 14 червня о 15:00

Де: Київ, Головний корпус Музею війни (вул. Лаврська, 27) 

Вхід вільний за попередньою реєстрацією.

 

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.

Дарія Ребет. Розшукати й викрасти у Відні

На тлі гучної історії з намагань спершу викрасти, а згодом і вбити у 1957 році в Мюнхені одного з провідних діячів ОУН Лева Ребета дещо в тіні дослідників залишилося питання про те, як чекісти здійснювали оперативну розробку його дружини. А інтерес до неї був не менший, а то навіть і більший через її неабияку харизму, освіченість, уміння відстоювати свою принципову позицію та викладати її в публічних дискусіях і на папері, авторитет і, зрештою, місце в ієрархії ОУН. Адже Дарія Ребет була єдиною жінкою-членом Проводу ОУН.