Діячку польської "Солідарності" українського роду вшанували на малій батьківщині. ФОТО

Анну Валентинович, одну із засновниць польської "Солідарності", вшанували меморіальною дошкою в рідному селі на Рівненщині. Це перший пам’ятний знак діячці польського антикомуністичного руху українського походження.

Дошку встановили 8 квітня на фасаді школи в с. Садове Гощанського району Рівненської області, повідомляє Радіо "Свобода".

Ініціаторами виступили польсько-український культурно-просвітницький центр імені Томаша-Оскара Сосновського і Садівська сільради за підтримки Генерального консульства Польщі в Луцьку.

 

На відкритті дошки зібралися члени великої родини Анни Валентинович, зокрема її онук Пйотр, односельці, громадські діячі й митці. Режисер Єжи Залевський приїхав до с. Садового втретє, щоб завершити повнометражний фільм про Анну Валентинович, який планують презентувати 15 серпня, у день народження діячки.

"Бабуся є героїнею Польщі, але й так само героїнею України. Думаю, що на пам’яті про таких героїв, як моя бабуся, ми повинні будувати наше майбутнє – бо лише тоді ми будемо у змозі чинити опір кожному злу і кожному ворогові", – зазначив у своєму виступі Пйотр Валентинович.

 Фото: FB Гощанська районна рада

Ганна Валентинович була серед пасажирів президентського літака Леха Качинського, який розбився 10 квітня 2010 року під Смоленськом (Росія). Меморіальний знак відкрили з нагоди дев’ятих роковин цієї катастрофи, наголосила віце-консул Тереза Хрущ.

Крім того, зазначила вона, цього року виповнюється 90-та річниця від дня народження Анни Валентинович (у дівоцтві – Любчик), 15-та річниця вступу Польщі до Європейського союзу і 20 років – до НАТО.

За словами Хрущ, ці річниці є символічними, тому що "Валентинович будувала й творила фундаменти вільної й демократичної Польщі, була людиною, яка допомогла Польщі повернути на шлях вільного вибору у напрямку до Європи".

Нагадаємо, 20 липня 2018 року Сейм Польщі ухвалив  вважати 2019 рік роком Анни Валентинович.

ДОВІДКА:

Анна Валентинович у 1978 році взяла участь у створенні в Польщі не визнаних владою вільних профспілок, за що була переслідувана комуністичними спецслужбами.

8 серпня 1980-го — після 30 років праці на виробництві і за 5 місяців до пенсії Анну Валентинович звільнили з роботи в корабельні. Це стало приводом до початку страйку 14 серпня на корабельні ім. Леніна, в процесі якого виникла незалежна профспілка "Солідарність". Першим пунктом вимог страйкарів було поновлення Анни Валентинович на роботі. Невдовзі після неї з роботи звільнили й Леха Валенсу.

Після переговорів "Солідарності" з комуністичним режимом вимоги робітників було задоволені, а Анну Валентинович і Леха Валенсу поновили на роботі.

Після введення в Польщі воєнного стану (13 грудня 1981 року) її інтернували. За організацію страйку в грудні 1981 р. була засуджена в березні 1983 року до 1,5 року позбавлення волі (умовно). Через продовження опозиційної діяльності відбула ув'язнення з грудня 1983 року до квітня 1984 року.

Була ініціатором голодування на знак протесту проти вбивства відомого опозиціонера о. Єжи Попелюшка (лютий 1985 — серпень 1986).

Після повалення комуністичного режиму (1989) все частіше виступала з гострою критикою політики правлячих партій, що походили із руху "Солідарність".

2003 — відмовилася від звання почесної громадянки Гданська, а 2005 року — від почесної пенсії, запропонуваної тодішнім прем'єр-міністром Польщі Мареком Белкою. Не брала участі у святкуванні 25-річного ювілею заснування "Солідарності" (2005). Але того ж році прийняла з рук президента США Джорджа Буша "Медаль Свободи".

Загинула в катастрофі польського президентського літака 10 квітня 2010 року поблизу Смоленська.

Докладніше про Анну Валентинович читайте:

Українська мати польської Солідарності. Невідоме дитинство Анни Валентинович

ГУЛАГівська «одіссея» Патріарха Володимира

18 липня 1995 року спецпризначенці підрозділу «Беркут» битимуть кийками священників та мирян під стінами Софії Київської. Такою буде реакції української влади на бажання поховати у стінах храму українського православного Патріарха Володимира – Василя Романюка. В’ячеслав Чорновіл тоді викрикуватиме, що це “кінець незалежної України…”. «Беркут» і далі робитиме свою справу. Патріарха так і не поховають у храмі, а лише перед його стінами. Ці події ввійдуть в історію, як «чорний вівторок». Та передуватиме їм не менш напружене та сповнене боротьби життя. Історія «одіссеї» Патріарха Володимира концтаборами та тюрмами ГУЛАГу.

Спільний біль. Спільна історія. Дискусія до Дня пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу

Щороку 18 травня в Україні відзначається День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу – згадуються події 1944 року, коли радянський тоталітарний режим насильницьки виселив людей із їхніх рідних земель. Цей день офіційно започаткований тільки 2015 року, а історія та традиції кримських татар досі залишаються загадкою для багатьох українців.

Переможний бій Чорних Запорожців під командою латвійця Карліса Броже

"Гаряче було москалям не так від травневого сонця, як від вогню Чорних пластунів та від влучної стрілянини гарматчиків". 30 травня 1920 року відбувся переможний бій "Чорних запорожців" над більшовиками біля села Вербка поблизу Вінниці

Година папуги. Ґудзики з Харкова

Станіслав Мікке вчепився у київського прокурора Андрія Амонса: "Хто це зробив?!" Більшість могил мала дивну рису — сліди від величезних бурів: земля була перемішана із перемеленими людськими кістками, зітлілим одягом та металевими ґудзиками. Подекуди траплялися великі грудки якогось білого хімікату.