In memoriam. Помер відомий політв’язень із Тернопільщини Михайло Баканчук – "Антон"

Сьогодні відійшов у кращі світи довголітній політв’язець ГУЛАГу, підпільник ОУН – Михайло Баканчук – "Антон".

Про це повідомляють рідні померлого.

Михайло Баканчук народився 27 листопада 1930 року в Горинці, нині Кременецького району Тернопільської області. Закінчив Київський технікум електротранспорту і громадських споруд.

У 1946—1947 роках співпрацював із надрайонною реферантурою Служби безпеки ОУН на Кременеччині. Член ОУН із серпня 1947. Був наближений до Тернопільського надрайонного провідника Івана Комара - "Олеся". Брав участь у кількох операціях СБ по боротьбі із агентурою МГБ, зокрема і у так званій "Справі "Долоні".

 Баканчук Михайло з дружиною Софією, 1958 рік

Після арешту 1948 року засуджений Військовим трибуналом Тернопільської області на 25 років виправно-трудових таборів. Відбував ув'язнення в м. Норильську (нині РФ). У 1953 році за участь у Норильському повстанні політв'язнів засуджений ще на 5 років ув'язнення. "БУР – барак посиленого режиму - був моїм частим готелем", - згадував пізніше Баканчук.

Звільнений у 1956 році без дозволу на прописку в Західній Україні. Жив і працював на Донбасі та в м. Кривому Розі. Від 1960 — в м. Кременці. У 1973—1983 — головний інженер на комбінаті хлібопродуктів у смт Рокитному Київської області. Від 1983 — у м. Тернополі.

Член Народного руху України із 1989 року, Спілки політв’язнів та репресованих із 1991 року, Конгресу українських націоналістів із 1992 року. Реабілітований у 1997 році. Кавалер Ордена "За заслуги" 3-го ступеня із 2007 року.

Багато своїх інтерв’ю завершував словами: "Всієї інформації я вам не можу розказати, бо я давав клятву перед організацією берегти цю таємницю і вона піде зі мною в могилу…".

 Баканчук Михайло (у центрі) та Перун Микола (крайній справа). Норильськ, жовтень 1954 р.

Панахида відбудеться 23 квітня, о 19.00 у Будинку Скорботи м. Тернополя за адресою: вул. Микулинецька, 27

Чин похорону — 24 квітня, о 11.00 за тією ж адресою.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.