АНОНС: "Неспокійні могили": фільм і лекція про практики історичної пам'яті та перепоховання

15 червня Національному музеї Тараса Шевченка Ірина Склокіна прочитає лекцію "Неспокійні могили: практики історичної пам'яті та перепоховання", а відтак відбудеться показ документального фільму.

У лекції-впровадженні до фільму історик Ірина Склокіна говоритиме про роль публічних ритуалів перепоховань у історичній політиці.

Перепоховання використовують як метафору відкриття/розкриття історичної істини, а також як повернення загиблих у належну спільноту "мертвих, живих і ненароджених". Це також символічне повернення у часі і спроба виправлення історичної несправедливості, однак, ще і своєрідне привласнення символічного капіталу, пов'язаного із жертвами і мучениками.

Самі ж загиблі на позір зовсім втратили свою суб'єктність та використовуються інструментально - а проте, можуть також опиратися спробам однозначних інтерпретацій.

"Неспокійні могили" / Unquiet Graves (53 хв.), режисер фільму - Том Робертс, продюсер - Ангус Мак-Квін.

Коли влітку 1991 року одна частина львів'ян офіційно відзначала 50-ліття початку "Великої вітчизняної війни", інші - стали свідками ексгумації та перепоховання решток жертв розкритих у подвір’ї Замарстинівської тюрми. Кілька тисяч в’язнів з львівських тюрем були вбиті органами НКВД наприкінці червня 1941 під час евакуації, яка була зумовлена нападом Німеччини. У гущі емоцій учасників обох політичних ритуалів змішався патріотичний оптимізм, героїзм воєнного тріумфу, бажання реваншу, тривога та гіркі відкриття.

Суспільні настрої цих моментів задокументовані у фільмі "Неспокійні могили", який витворює неіснуючий діалог пам'ятей і дає голос різним акторам у давніших та недавніх буремних подіях. Перепоховання та мітинг - паралельні ритуали реферують до героїв-жертв, одні з них вже тривалий час культивуються, а інші лише народжуються.

Зйомки фільму відбулись у 1991 році на замовлення 4 Каналу Британського телебачення, як частина відомого телевізійного серіалу "Секретна історія" (Secret History).

Подія відбудеться в рамках виставки "Перепоховання-Перетворення" Національного музею Тараса Шевченка в співпраці з Центром міської історії.

Д-р Ірина Склокіна – історик, дослідниця Центру міської історії. Захистила дисертацію на тему "Офіційна радянська політика пам'яті про нацистську окупацію (за матеріалами Харківської області), 1943-1985 рр." У Центрі міської історії дослідження Ірини Склокіної стосується історичної спадщини, зокрема у фокусі її вивчення - індустріальна та радянська спадщина Харкова та Львова.

15 червня, субота, 17.00 

Місце: Національний музей Тараса Шевченка

Організатори: Національний музей Тараса Шевченка і Центр міської історії

Вхід на подію за музейним квитком.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.