Спецпроект

АНОНС: Велике ліонське брехло. Лекція про візит Ерріо під час Голодомору

Видавництво «Темпора» і Книгарня "Є" запрошують на п'яту зустріч Історичного лекторію «A posteriori».

Про це інформує facebook-сторінка Книгарні "Є".

Цього разу спікеркою буде Ірина Дмитришин . Говоритимемо про Україну 1933 року очима західного політика.

Едуард Ерріо, французький політичний діяч першого плану (прем'єр міністр у відставці, мер Ліона, лідер партії радикал-соціалістів), відвідав Радянський Союз у серпні-вересні 1933 року.

Кілька днів він перебував в Україні: у Одесі, Києві і Харкові, Запоріжжі.

Ерріо відвідав колгосп у Біляєвці, оглянув Дніпрельстан, Харківський тракторний завод, колонію Макаренка, мав численні зустрічі і банкети.

 
Більше про Едуарда Ерріо читайте у публікації Олександра Зінченка

Візит був підготовлений у найменших деталях радянськими службами. НКВД поставився із особливою увагою не тільки до маршруту та організації, але і проаналізували особисті вади високого гостя, його оточення й смаки.

Тому враження Ерріо перевершили всі сподівання очільників СРСР.

Чи можна пояснити такий успіх лише зусиллями спецслужб, які створили навколо Ерріо справжній кордон, унеможливлюючи будь-які непередбачувані й випадкові контакти, неприглядні картини?

Основна увага доповіді буде приділена відвіданням колгоспів, організованих з метою заперечити чутки про голод, які ширилися світом.

Що бачив і чого не побачив Едуард Ерріо? І головне, чому він погодився відіграти роль оспівувача Радянського Союзу, додавши свій голос до заперечень Голодомору в Україні у 1932–1933 роках?

Доповідь базується на документальному есеї авторки "Подорож Едуарда Ерріо", який вийшов у Франції у листопаді 2018 року.

 

Ірина Дмитришин – завідувачка кафедри українських студій в Інституті Східних Мов і Цивілізацій, Париж. Авторка монографій, присвячених Григорію Орлику (2005) та подорожі Едуарда Ерріо до України у 1933 році (2018), упорядниця Меморандумів Григорія Орлика (2017). Перекладачка українських сучасних авторів французькою мовою.

Модерує Ольга Петренко-Цеунова.

Час: 4 вересня, 18:30.

Місце: Книгарня "Є", вул. Лисенка, 3.

Вхід вільний.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.