Буряковий суп та пиріг з м'яса – вчені розшифрували кулінарні рецепти з клинописних табличок

Вавилонським рецептам понад 3800 років. Сучасні кухарі ніяк не можуть розкрити секрет приготування страв, які користувалися успіхом у жителів стародавнього Вавилона. І це при тому, що всі інгредієнти їм відомі.

Про це пише Урядовий кур'єр.

 

У Єльському університеті розшифрували написи на вавилонських клинописних табличках, вік яких приблизно 3800 років.

Як випливає з клинопису, до столу подавали густий суп з ягняти і буряка, м'ясний бульйон із зірою (по-іншому цю пряність ще називали "римський тмин") і меленим коріандром. А прикрашували страви стародавні вавилонські кухарі тонко нарізаною єгипетською цибулею-пореєм.

Про те, що меню жителів стародавнього царства було досить різноманітним, розповідає й інший рецепт – листковий пиріг з м'яса птиці. Його подавали під кришкою з тіста, а знімати її потрібно було лише після того, як блюдо подавали на стіл.

Є в табличках згадки і про те, як готувати рибу і десерти. Дослідники вважають, що в стародавньому Вавилоні зародилися традиції, які і зараз зберігаються в кухні деяких народів сучасного Іраку.

Знайдені клинописні таблички – велика рідкість: всього їх виявлено понад півмільйона, але тільки в чотирьох з них вчені знайшли кулінарні рецепти.

Саме ці раритети дозволяють тепер заглянути в буденне життя стародавніх вавилонян. На табличках виявлені десятки описів страв – густих супів, печені, десертів, пирогів.

Однак завдання приготувати страви з цих давніх рецептів не так просто, як може здатися. Справа в тому, що в табличках вказані виключно інгредієнти, з яких слід готувати, але повністю відсутня згадка про пропорції. Тому відновити їх можна, лише покладаючись на досвід сучасних кухарів.

Команда археологів, хіміків харчової промисловості та експертів з кулінарних традицій Близького Сходу працювала над тим, щоб приготувати такі страви.

Правда, вони виявилися, на думку фахівців, недостатньо смачними. А ось чи були вони неправильно приготовані або просто не підходять сучасній людині – питання залишається відкритим.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.