Промову 1946 року Вінстон Черчилль називав найважливішою в своєму житті. Але виголосив він її не на батьківщині чи хоч б в столиці іншої держави. А у Вестмінстерському коледжі в штаті Міссурі – навіть штат цей, не кажучи про місто Фултон, далеко не кожний з його співвітчизників міг би знайти на карті. Проте місце для історичного виступу в жодному разі не було обрано "випадково". Хоча б тому, що в Міссурі народився тодішній президент США Гаррі Трумен. Який, власне, і влаштував "турне" Черчилля до американської глибинки.

Вашингтон у 1994 році уважно пильнував, щоб ані в листуванні з Єльциним і союзниками, ані в самому документі не йшлося про "гарантії". Вашингтон не був готовий і не хотів надавати гарантії. США закрили очі на іншомовні версії Меморандуму, оскільки Будапештський меморандум 1994 року не мав юридичної сили та ніколи не був ратифікований країнами-підписантами – Україною, США, Великою Британією, росією.

22 лютого 1946-го у відповідь на запит із казначейства США з проханням пояснити останні зміни в політиці Радянського Союзу радник посольства в Москві Джордж Фрост Кеннан вирішив відправити до Вашингтона телеграму, в якій виклав свої міркування з цього приводу. Текст вийшов незвично великим як для телеграми – майже п'ять з половиною тисяч слів – і увійшов до історії саме як "Довга телеграма".

У діаспорі дата 22 січня 1918 року (IV Універсал, проголошення незалежності Української Народної Республіки) у минулі часи вважалася важливішою ніж Акт Злуки 22 січня 1919 року. Зокрема, у США українці відзначали обидві дати, але Незалежність була первинною. У документах і афішах дата фігурувала як Independence Day of Ukraine.

На Всесвітньому економічному форумі у Давосі 20 січня виступив із промовою прем'єр-міністр Канади Марк Карні. Його виступ уже назвали історичним, бо він змальовує обриси нового світового порядку.

"Коли Путін усміхається американським переговірникам і вдає з себе нашого друга, у нас немає жодних підстав усміхатися йому у відповідь". Впливовий республіканський сенатор Роджер Вікер, голова комітету збройних сил, виголосив промову на підтримку України — наступного дня після коментаря Дональда Трампа про те, що це Україна гальмує мирний процес.

7 листопада 1945 року до приймальні шефа Федерального бюро розслідувань США Джона Едгара Гувера прийшла незвична відвідувачка. Звали її Елізабет Бентлі. І керувала вона фірмою "United States Service and Shipping Corporation" - за назвою якої було взагалі важко зрозуміти, чим, власне, вона займалася.

Дік Чейні був головою Пентагону за часів Джорджа Буша-старшого та віце-президентом Сполучених Штатів за часів Джорджа Буша-молодшого. Для України – це людина, яка змінила баланс в Раді нацбезпеки США на користь визнання незалежності України восени 1991 року.

Навесні 1932 року громадянин США українського походження, 46-річний Стів Мартинюк, робітник сталеплавильного заводу Jones & Laughlin Steel Corporation, переступив поріг американського представництва «Інтуриста» у Нью-Йорку, і купив там путівку в СРСР на один місяць. Як виявилося, путівку на той світ — для себе, у пекло — для своєї родини.