Відреставровано могилу сотника Армії УНР Твердовського
Посольство України в Бельгії відреставрувало могилу сотника Армії УНР Осипа Твердовського у м. Еш-сюр-Альзетт (Люксембург)
У березні цього року, ще до початку всесвітньої пандемії коронавірусної хвороби, наше посольство в Бельгії оплатило роботи з капітальної реставрації надгробку на могилі сотника Армії УНР Осипа Твердовського. Реставрація успішно проведена.
У березні 2018 р. представниця "Героїки" Олена Подобєд-Франківська, за допомогою мерії м. Еш-сюр-Альзетт та люксембурзьких архівістів, розшукала могилу командира бронепотягу "Помста" Осипа Твердовського (1891 – 1930). Виявилось, що сотник похований на міському кладовищі Святого Йозефа за адресою: Rue du Cimetière, 4059 Esch-sur-Alzette, реєстраційний номер №17055. Могила розташована у лівій частині кладовища, сектор №89. Місце поховання оплачено українкою зі США до 2032 р. В одній могилі з Осипом Твердовським похований Олекса Чуб (1897 – 1984), ймовірно сотник Армії УНР.
Однак, адміністрація цвинтаря Святого Йозефа повідомила невтішну новину: пам'ятник на могилі знаходиться в аварійному стані і потребує невідкладного ремонту.
На допомогу прийшла пані Наталі Павлик з організації "Українка" ASBL. Це досить відома та діяльна організація українців Люксембургу. Стараннями організації "Українка" ASBL був знайдений підрядник, який уклав досить помірний як для Люксембургу кошторис ремонтних робіт. Частину робіт було виконано Наталею Павлик та її друзями-українцями.
Довідка:
Твердовський Осип Матвійович (01.11.1891, Чернігівська губ., м. Ніжин - 16.04.1930, Люксембург, м. Еш-сюр-Альзетт) - сотник, комендант саморобного панцерного потяга "Помста".
Рідний брат Матвія Матвійовича Твердовського. Походив з заможної сім'ї. Початкову і середню освіту здобув у Ніжині. Першу світову війну зустрів у 176-му Переволоченському полку, в якому скінчив старшинську школу. Ранений під час бойових дій.
З 1917 р. бере участь в українізації російських частин. Як комендант українізованого куреня ранений у боях під Тернополем у голову, потрапляє до лікарні у Київ, звідки під час наступу військ Муравйова тікає до рідного Ніжина. Тут зі старшим братом Матвієм організовує відділи Вільного Козацтва. У 1918 р. закінчив Інструкторську школу старшин у Києві, одержав призначення до новосформованої 3-ї пішої дивізії ІІ-го Подільського корпусу в Умані.
У складі 12-го пішого Брацлавського полку 07.07.1918 р. переїздить до м. Тульчин, очолює інструкторську підстаршинську школу. Під час Антигетьманського повстання переходить на бік Директорії. Після смерті брата стає комендантом саморобного панцирного потяга "Помста" (збудованого на станції Конотоп). Восени 1919 р. потрапляє до польського полону (Ланцут, Берестя). З квітня 1920 р. у складі 6-ї Стрілецької дивізії, знову служить на броньовику. 21.11.1920 р. інтернований у Польщі (Вадовиці, Стрілково).
Весною 1922 р. намагається нелегально перейти кордон в Україну, після невдалої спроби переїздить до Франції. Працює на копальнях та фабриках. Оселяється у Люксембурзі, м. Еш-сюр-Альзетт. Співзасновник ОУН у Люксембурзі. Стає відпоручникому Проводу ОУН на країни Бенелюксу та суміжні терени Франції. Відзначається сучасниками як видатний український меценат і щедрий благодійник.
Через загострення старої рани в голові лягає на операційний стіл. Після невдалої операції 12 днів мучиться і вмирає. Похований з великими почестями на міському цвинтарі в присутності чисельної української громади. Товариство Запорожців збирало кошти на встановлення пам'ятника.
