У Варшаві вшанували пам'ять вояків УНР з нагоди 100-річчя визволення Києва

Посол України в Польщі та віцемаршалок Сейму Польщі Малгожата Госєвська на Вольському кладовищі у Варшаві спільно вшанували пам'ять вояків УНР з нагоди 100-річчя визволення Києва від більшовиків

Про це повідомляє Укрінформ. У церемонії взяли участь українські дипломати та представники української громади, а також польська офіційна делегація на чолі з віцемаршалком Сейму РП Малгожатою Госєвською.

"Те, що ми – українці і поляки - зробити 100 років тому, будучи разом і борючись пліч-о-пліч, потрібно і сьогодні. Ворог у нас залишився той самий", - підкреслив у коментарі ЗМІ посол України в Польщі Андрій Дещиця.

Він відзначив, що генерал УНР Марко Безручко є героєм для обох народів, оскільки він воював за українську незалежність, а згодом боронив Польщу, зокрема місто Замосць.

"Він вірив у те, що захищаючи Польщу, прийде час на звільнення України", - додав Дещиця.

 

У свою чергу віцемаршалок Сейму Малгожата Госєвська підкреслила, що спільний українсько-польський військовий похід і визволення Києва в 1920 році важливі у багатьох аспектах: історичному, але також і сучасному політичному аспекті.

"Це показує, скільки ми можемо досягнути, коли ми разом, коли ми себе підтримуємо і боремося спільно. Насправді ми маємо одного головного ворога, який упродовж віків трохи змінює свої обличчя, але загалом це - одне й те ж лице, одні й ті ж методи. Учімося історії, робімо висновки", - закликала вона.

Українці та поляки спільно поклали вінки до пам'ятника воякам УНР, а також до могили генерала Безручка, похованого серед інших українських військових. До цього у костелі святого Хреста у Варшаві відбулося богослужіння у пам'ять про українських та польських вояків армій Петлюри та Пілсудського.

Вшанування 100-річчя українсько-польського визволення Києва від більшовиків відбулося і в інших містах України та Польщі. Зокрема у Києві, Новограді-Волинському, Любліні. Дзвони пам'яті на честь українських та польських вояків били в суботу у Свято-Михайлівському Золотоверхому соборі Києва та костелі святого Олександра у Києві, а також кількох інших місцях України, де поховано учасників українсько-польського походу на Київ.

Як гетьман Скоропадський 8 років водив за носа чекістів

Операція ГПУ УССР під назвою "Т-3" розтягнулася в часі майже на десять років. Чекісти встановили оперативний контакт з генерал-хорунжим Армії УНР Миколою Гоголем-Яновським. Його контакти і листування з Сергієм Шеметом, провідним діячом гетьманського руху за кордоном, наближеною до гетьмана особою і багаторічним особистим секретарем Павла Скоропадського, неабияк зацікавили чекістів. В ГПУ йому дали оперативне псевдо "Українець".

Військовий цвинтар у Львові. Що стало предметом суперечки

Львів майже щодня прощається із загиблими захисниками. На Марсовому полі вже поховані близько 800 Героїв, які віддали своє життя у російсько-українській війні. Це місце стало символом відваги й самопожертви, що нагадує про високу плату за свободу. У Львівській міськраді оголосили конкурс та обрали проєкт військового цвинтаря, який має стати місцем "сили та спокою". Натомість у місті почалися жваві суперечки щодо вибору проєкту-переможця.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.