Комісія з питань найменувань підтримала перейменування низки київських вулиць. ПЕРЕЛІК

21 липня відбулось останнє перед місцевими виборами засідання київської Комісії з питань найменувань, де підтримали перейменування низки вулиць та об’єктів у місті, зокрема, й досі безіменних.

Про це повідомив член Комісії та громадський активіст Тиміш Мартиненко-Кушлянський.

 

Комісія підтримала перейменування:

- вулиці Академіка Кржижановського (Академмістечко), близького соратника Леніна, ідеолога планової економіки СРСР на честь Омеляна Пріцака – українського та американського науковця, мовознавця, історика;


- вулиці Саратовської (Нивки) на бульвар Павла Вірського – українського танцівника та хореографа, засновника Національного академічного ансамблю танцю України. Водночас, існуючу, але незаселену вулицю Павла Вірського на Троєщині запропонували перейменувати на честь Анатолія Авдієвського – українського композитора та диригента;


- вулицю імені російського імперського генерала від інфантерії, героя війни 1812 року Паїсія Кайсарова (Совки) на вулицю Холодноярську – на честь 100-ліття Холодноярської республіки та вшанування козаків та отаманів українського повстанського руху у Холодному Яру 1920-1923 рр.;


- вулиці Крайньої (Вигурівщина) на честь Осипа Мандельштама – російського поета-модерніста, жертви сталінських репресій, чиє життя і діяльність безпосередньо пов'язані з Києвом;


- провулку російської космонавтки Валентини Терешкової, що виступала за обнулення президентського терміну Путіна (Бортничі) на честь Христини Алчевської – української педагогині, активістки, що виборювала права українських жінок, діячки українського національного відродження на Слобожанщині;


- провулку Івана Бабушкіна (Нивки), імені більшовицького терориста і близького соратника Леніна, на провулок Сеньківський – від назви історичного хутора Сеньківщина, що колись існував у цій місцевості;


- провулку імені російського письменника Радищева (велика вулиця Радищева лишається поруч) на провулок Юрія Матущака – українського активіста та добровольця з Донецька, загиблого під Іловайськом;


- Тверського тупика на вулицю Володимира Турця – українського співака;


Комісія також підтримала присвоєння назв таким безіменним об'єктам міста:

- вулиця Миколи Костомарова (українського історика та громадського діяча) – безіменному проїзду від вул. Професора Підвисоцького до ж/к "Новопечерські Липки" (Звіринець);


- вулиця Пронівська (на честь історичної місцевості Пронівщина) – вулиці з проєктною назвою Радгосп "Совки" (пролягатиме у місцевостях Пронівщина та Турецьке містечко);


- Кловська площа – безіменній площі на перетині вулиць Мечникова та Леоніда Первомайського (Клов);


- Відрадна площа – безіменній площі на перетині Відрадного проспекту та вул. Героїв Севастополя (Відрадний);


Члени Комісії також підтримали пропозиції:

- назвати сквер на розі Андріївського узвозу та вул. Боричів Тік на честь Василя Сліпака (українського оперного співака та добровольця);

перейменувати сквер імені радянського льотчика Чкалова на сквер Євгена Чикаленка (підприємця, мецената, одного з зачинателів українського національно-культурного відродження).

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.