Комісія з питань найменувань підтримала перейменування низки київських вулиць. ПЕРЕЛІК

21 липня відбулось останнє перед місцевими виборами засідання київської Комісії з питань найменувань, де підтримали перейменування низки вулиць та об’єктів у місті, зокрема, й досі безіменних.

Про це повідомив член Комісії та громадський активіст Тиміш Мартиненко-Кушлянський.

 

Комісія підтримала перейменування:

- вулиці Академіка Кржижановського (Академмістечко), близького соратника Леніна, ідеолога планової економіки СРСР на честь Омеляна Пріцака – українського та американського науковця, мовознавця, історика;


- вулиці Саратовської (Нивки) на бульвар Павла Вірського – українського танцівника та хореографа, засновника Національного академічного ансамблю танцю України. Водночас, існуючу, але незаселену вулицю Павла Вірського на Троєщині запропонували перейменувати на честь Анатолія Авдієвського – українського композитора та диригента;


- вулицю імені російського імперського генерала від інфантерії, героя війни 1812 року Паїсія Кайсарова (Совки) на вулицю Холодноярську – на честь 100-ліття Холодноярської республіки та вшанування козаків та отаманів українського повстанського руху у Холодному Яру 1920-1923 рр.;


- вулиці Крайньої (Вигурівщина) на честь Осипа Мандельштама – російського поета-модерніста, жертви сталінських репресій, чиє життя і діяльність безпосередньо пов'язані з Києвом;


- провулку російської космонавтки Валентини Терешкової, що виступала за обнулення президентського терміну Путіна (Бортничі) на честь Христини Алчевської – української педагогині, активістки, що виборювала права українських жінок, діячки українського національного відродження на Слобожанщині;


- провулку Івана Бабушкіна (Нивки), імені більшовицького терориста і близького соратника Леніна, на провулок Сеньківський – від назви історичного хутора Сеньківщина, що колись існував у цій місцевості;


- провулку імені російського письменника Радищева (велика вулиця Радищева лишається поруч) на провулок Юрія Матущака – українського активіста та добровольця з Донецька, загиблого під Іловайськом;


- Тверського тупика на вулицю Володимира Турця – українського співака;


Комісія також підтримала присвоєння назв таким безіменним об'єктам міста:

- вулиця Миколи Костомарова (українського історика та громадського діяча) – безіменному проїзду від вул. Професора Підвисоцького до ж/к "Новопечерські Липки" (Звіринець);


- вулиця Пронівська (на честь історичної місцевості Пронівщина) – вулиці з проєктною назвою Радгосп "Совки" (пролягатиме у місцевостях Пронівщина та Турецьке містечко);


- Кловська площа – безіменній площі на перетині вулиць Мечникова та Леоніда Первомайського (Клов);


- Відрадна площа – безіменній площі на перетині Відрадного проспекту та вул. Героїв Севастополя (Відрадний);


Члени Комісії також підтримали пропозиції:

- назвати сквер на розі Андріївського узвозу та вул. Боричів Тік на честь Василя Сліпака (українського оперного співака та добровольця);

перейменувати сквер імені радянського льотчика Чкалова на сквер Євгена Чикаленка (підприємця, мецената, одного з зачинателів українського національно-культурного відродження).

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.