У Каїрі встановили пам’ятний хрест на честь морського міністра України

Щоправда, морський міністр Української держави Андрій Покровський невдовзі після призначення на посаду у листопаді 1918 року перейшов на службу до Збройних сил Півдня Росії

Як повідомляє Посольство України в Арабській Республіці Єгипет, 28 серпня у Каїрі (Єгипет) на цвинтарі Монастиря Св. Георгія відбулись урочисті заходи з нагоди встановлення хреста та меморіальної таблички на вшанування адмірала Андрія Покровського, який помер у Єгипті 1944 року.

У церемонії взяли участь Блаженніший Папа і Патріарх Александрійський і всієї Африки Феодор ІІ та настоятель монастиря Св. Георгія у Каїрі Високопреосвященний Архімандрит Дамаскінос Аль-Азраї, які того дня відслужили урочисту літургію, Посол Євген Микитенко, дипломати Посольства України у Каїрі, представники української та грецької громад Єгипту та запрошені єгипетські громадяни.

Перед присутніми виступив керівник Військового аташату Посольства України у Каїрі полковник Олександр Чернов.

 

Андрій Георгійович Покровський (1862-1944) – будівничий Національного флоту України у 1917-1918 роках, адмірал, головний командувач портів Чорного і Азовського морів, Міністр морських справ Української Держави. Із 1919 року вимушено жив у еміграції (Болгарія, Австрія, Бельгія). У 1938 році переїхав до Єгипту та проживав у Каїрі, де помер у 1944 році.

"Розроблення й впровадження програми розбудови Українського державного флоту, заснування штабу флоту в Одесі, створення бригади мінних тральщиків та очищення Чорного моря від мін, повернення українських кораблів, захоплених німецьким та австро-угорським командуванням, створення Корпусу морської берегової охорони – це ще не весь здобуток А. Г. Покровського", - зазначає членкиня Наукового товариства історії дипломатії та міжнародних відносин, професорка Лариса Левченко, яка вже декілька років досліджує життя та спадщину Андрія Покровського.

"Після Лютневої революції активно підтримав українізацію флоту, ще урядом УНР був призначений начальником військових портів Чорного і Азовського морів. Він безпосередньо займався створенням берегової охорони, відновленням портової інфраструктури та поверненням кораблів до складу українського флоту. Вже в еміграції А. Покровський писав: "Моя служба у гетьманський час дала можливість підтримати голодуючий кілька місяців офіцерський склад, який давно не отримував ніякої платні, і відновити хоч якийсь порядок". 15 листопада він єдиний раз взяв участь у засіданні нового уряду і відбув до Одеси, сподіваючись здійснити конкретні заходи по прийому від німців кораблів Чорноморського флоту.

...

Є свідчення про зроблену ним у жовтні заяву, що "його міністерство вже повністю готове для переведення в Петроград". Після цього про його призначення міністром вже не йшлося. У листопаді він став представником міністерства в Одесі, а незабаром перейшов на службу ЗСПР.

...

Від присвоєного гетьманом звання повного адмірала А. Покровський відмовився, визнаючи лише чини "Царскаго производства"" - йдеться про Андрія Покровського у книзі Руслана Пирога "Діяльність урядів гетьманату Павла Скоропадського: персональний вимір".

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.