Археологи розкрили секрет поховання "шестиголового вождя"

Археологи використали ДНК-аналіз, щоб розкрити секрети багатовікового поховання так званого "шестиголового вождя"

Про це повідомляє BBC.

 

У могилі в Портмахомаку в Північно-Шотландському нагір'ї похований чоловік, який зазнав смертельного поранення мечем у череп.

Його поховали разом із чотирма черепами, а згодом його могилу знову відкрили, щоб поховати другого чоловіка. Ще одного чоловіка поховали у сусідній могилі.

Аналіз свідчить про те, що деякі кістки належать представникам різних поколінь однієї родини.

Усі вони датуються кінцем XIII - початком XV століття, за винятком одного з чотирьох черепів, який датується VIII-X століттям і, ймовірно, належав ченцю-пікту.

Поховання шестиголового вождя було серед низки могил, розкопаних археологами на місці середньовічної церкви Святого Колмана в Портмахомаку на півострові Тарбат-Несс.

Поховання утворилися внаслідок воєн між конкурентними кланами.

 

Починаючи з розкопок 1997-го року, археологи з Йоркського університету та FAS Heritage намагалися пролити світло на походження цих решток.

Новий ДНК-аналіз та ізотопний аналіз "шестиголового вождя" провели за підтримки Департаменту історії та довкілля Шотландії.

Двоє чоловіків у могилі мали родинні зв'язки, і археологи вважають, що вони могли бути двоюрідними родичами.

Чотири "зайвих" черепи - жіночий та три чоловічі, причому один із цих чоловіків, як вважають, був монахом, череп якого могли вважати "цінною реліквією" і взяти з монастирського цвинтаря неподалік.

Два інших черепи належали батькові та сину, які, своєю чергою, були дідусем і батьком другого чоловіка, похованого в могилі разом із першим. Жінка була матір'ю цього другого чоловіка.

Третього чоловіка, похованого поруч, вважають сином другого чоловіка.

Докторка Ліза Браун з Департаменту історії та довкілля Шотландії каже, що аналіз допоміг встановити родинні стосунки між людьми, похованими разом в одній могилі.

"Ці методи були недоступні, коли вперше проводили розкопки", - додала вона.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.