Megogo запустив аудіосеріал «Куренівка: історія київського потопу»

Проєкт складається із 6 епізодів, кожен з яких розповідатиме деталі найбільшої техногенної катастрофи в історії Києва.

На медіасервісі MEGOGO з'явився перший аудіосеріал "Куренівка: історія київського потопу", присвячений 60-й річниці трагедії. 

Аудіосеріал створено у документально-художньому жанрі. Вперше в Україні до виробництва аудіопроєкту залучено кінорежисера та акторський склад.

"Наш перший аудіосеріал присвячений Куренівській трагедії. Про цю подію багато чули, але мало хто знає деталі. У аудіосеріалі ми відновили події 1961 року і розповіли історію людських доль.

Що стосується саме формату аудіосеріалу – це, по суті, наративний подкаст. В основі – повноцінна історія, документальна або художня, з детально пропрацюваним сюжетом, персонажами і подіями. У наших аудіосеріалів є режисери та акторський склад. Історії розділені на короткі серії, аби зручніше було слухати на ходу і не доводилося переривати розповідь на півслові, руйнуючи при цьому всю магію історії.

Такий формат не новий у світі. Величезна кількість художніх і документальних наративних подкастів створюється зараз провідними світовими студіями. Але в Україні саме такий формат представлений вперше", – розповідає Іван Шестаков, директор зі стратегічного розвитку MEGOGO.

Робота над аудіосеріалом "Куренівка: історія київського потопу" тривала близько 3 місяців. Команда проєкту спілкувалась із очевидцями аварії, опрацьовувала матеріали трагедії. До роботи також було запрошено експертів, які досліджують історію України.

Режисер та сценарист аудіосеріалу про Куренівську трагедію – Корній Грицюк, звукорежисери – Василь Явтушенко та Ася Федоськіна. Серед акторів: Римма Зюбіна, Андрій Куликов, Денис Шацький та інші. Наукові експерти: Віктор Крупина, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України Національної академії наук України; Оксана Довгополова, докторка філософських наук, професорка Одеського національного університету; Казимир Брамський, інженер, історик електричного транспорту Києва, ветеран праці; Кирило Степанець, дослідник Києва.

Прослуховування аудіосеріалів, як і подкастів, абсолютно безкоштовне та доступно у розділі "Аудіо" додатку MEGOGO на смартфонах на базі iOS та Android, в автомобілях із аудіосистемою Android Auto та Appe CarPlay.

 

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.