Давньоримських імператорів “оживили” за допомогою штучного інтелекту. ФОТО

Канадський спеціаліст у сфері віртуальної реальності Деніел Вошарт створив карантинний проєкт, в основі якого – наповненнями кольорами облич давніх статуй римських імператорів.

Про це повідомляє The Verge.

 

Реалізація інших проєктів Вошарта уповільнилися через пандемію коронавірусу, тому він вирішив зайнятися "оживленням" старих статуй. У пошуку матеріалу для трансформації, Вошарт обрав статуї імператорів Римської імперії.

 

Для створення портретів Вошарт використовує комбінацію різних ресурсів та програм. Основною з них є ArtBreeder, яка за допомогою машинного навчання оперує портретами та пейзажами.

 

На сайті програми є велика кількість облич у різних стилях, кожне з яких можна налаштувати за допомогою повзунків, що нагадує екран створення персонажів відеоігор.

 

Дизайнер завантажив у ArtBreeder зображення імператорів, які він зібрав зі статуй, монет та картин, а потім вручну відредагував їх, спираючись на історичні описи. "Я працював у Photoshop, завантажував зображення у ArtBreeder, переробляв, повертав у Photoshop, і знову редагував. Результатом роботи стали реалістичні та якісні портрети," - сказав Вошарт.

 

Робота дизайнера уже зацікавила науковців, що відзначили реалістичність портретів.

 

Вошарт зазначив, що спілкувався з групою фахівців, які дали йому вказівки щодо певних імператорів. Вибір тону шкіри є однією з областей, де виникає багато суперечок, зокрема, з імператорами, такими як Септимій Север, який, вважається, був нащадком фінікійців або, можливо, берберів.

Вошарт написав на своєму сайті, що його метою не була романтизація імператорів. "Обираючи бюст чи скульптуру, я надавав перевагу тому, що був зроблений за життя правителя. Деякі імператори, що були з останніх династій чи правили недовго, не мають бюстів. У цьому випадку я використовував зображення на монетах, а також описи родинного дерева та місця народження. Іноді я створював портрети з власної уяви," - зазначив він.

У липні Вошарт завершив перші 54 замальовки, а минулого тижня випустив оновлені портрети на продаж.

Наша Леді Хо-Хо, або ж як ефективно заохочувати до колабораціонізму

Що таке колабораціонізм — і чи завжди він означає зраду? Де закінчується прагнення вижити та починається свідома співпраця з ворогом? Чому те, що для одних було ганьбою, для інших ставало звитягою і справою національного порятунку? Історик Пйотр М. Маєвський, простежує історію колабораціонізму від античности до Другої світової та сягає сучасної російсько-української війни. Публікуємо уривок із книжки, яка незабаром вийде друком у видавництві "Локальна історія".

Забутий герой з УСС. Правда про Ераста Коника

Про львівського студентського активіста, командира однієї із сотень Легіону Українських січових стрільців, старшини УГА, українського галицького правника та громадсько-політичного діяча Ераста Коника є лише коротка стаття у Вікіпедії та згадка у списку Миколи Лазаровича на сайті фотоархіву УСС. Для пересічних людей це ім'я не є відомим і радше асоціюється з іноземним діячем, аніж з українським військовим, який 6 років свого життя боровся за незалежну державу в Легіоні УСС та в різних формаціях Української Галицької армії.

Війна – це не лише окопи. Війна всюди, хоч і невидима

За рік після відвідин України словенський письменник Боштіян Відемшек видав книгу "Довгий шлях до миру", яку презентував в Ужгороді на початку червня. Після повернення до Любляни Відемшек опублікував у провідному словенському часописі "Дело" статтю про свої враження від побаченого і почутого в Україні. Публікуємо її в перекладі українською мовою.

Історія УПА за 10 хвилин. Для поляків і не тільки

Нещодавнє загострення польсько-українських стосунків породило потребу у нотатнику, котрий би давав відповіді на найбільш важливі і часті запитання. Водночас зв'являється багато недобросовісної аналітики та відвертої брехні, котру в основному створюють польські державні інституції. А також активно підтримують російські пропагандистські ЗМІ та блогери. Ті думки та тези, котрі поширювалися і активно почали розповсюджуватися крайнім часом мають у собі одну велику засадничу проблему. Польща не враховує того факту, що Держава Україна постала у січні 1918 року. Майже на цілий рік раніше, ніж сама Польща.