На Дніпропетровщині перепоховали останки скіфського воїна

На місці вже встановили гранітний пам’ятник скіфському воїну

На Дніпропетровщині, біля селища Токівського, перепоховали останки скіфського воїна. Про це Радіо Свобода повідомив завідувач відділу археології Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького Олександр Старіков.

 

За його словами, останки знайшли під час археологічно експедиції п'ять років тому. Їх дослідили антропологи зі столичного Інституту археології НАН України.

"Відомо, що це був європеоїд, молодий хлопець 20-25 років. У нього був перелом стегна. Не було чотирьох передніх зубів. Поряд з ним був довгий ніж або меч. Він не вцілів, ґрунт такий, що залишилися тільки корозовані контури предмета", – розповів фахівець.

Як зазначив Олександр Старік, перепоховання останків за участі громади зробили на прохання місцевих активістів. На місці вони вже встановили гранітний пам'ятник скіфському воїну.

"Зазвичай ми це робимо без пафосу – завжди повертаємо останки туди, де ми їх знайшли. Але у цьому випадку це відбулося за участі громади. Громада наполягала, що вони хочуть знати, ким були їхні предки, як вони виглядали", – сказав історик.

Наразі на пам'ятці відновилися дослідницькі роботи. Як зазначив керівник археологічної експедиції, виникнення об'єкта належить до доби середньої бронзи, містить він і скіфський культурний шар.

"Пам'ятка – комплексна. Нас покликали її досліджувати, бо там були знайдені предмети Доби козацтва, однак ми виявили, що ця пам'ятка набагато давніша. Ми виявили кам'яні заклади доби бронзи, жертовник доби бронзи, кілька скарбів – ливарних форм, що говорить про розвинуте виробництво у той час. Але ми не можемо назвати це поселенням: там йдуть виходи граніту на поверхню, і навряд чи люди змогли б там довго жити", – розповів археолог.

Археологічна експедиція в Токівському триватиме до середини липня.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.