На Полтавщині демонтували пам'ятник Карлу Марксу

У селі Радочини Омельницької територіальної громади Кременчуцького району демонтували пам’ятник Карлу Марксу і перевезли до філії Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі «Музей монументального мистецтва тоталітарної доби «Парк радянського періоду» в Спадщанському лісі.

Пам'ятник виготовлено з мармурової крихти, а заввишки він понад п'ять метрів. Бюрократична тяганина, пов'язана з виконанням декомунізаційного закону тривала півтора року. У відповідях співробітникам УІНП та активістам громадського проєкту "Декомунізація. Україна" від тодішньої голови Омельницької громади Олександри Шереметьєвої говорилося про коронавірусні обмеження та брак коштів у бюджеті на демонтаж.

 

У ЗМІ ж оприлюднювалася така позиція Шереметьєвої: "Пам'ятник нікому абсолютно не заважає. Він мені не холодить, не гріє. Стоїть — і хай стоїть".

"Вчення "марксизму" стало підґрунтям для утвердження комуністичних тоталітарних режимів на території України та інших країн Східної Європи. Активна меморіалізація одного із засновників комуністичної ідеології Карла Маркса (зокрема, шляхом масового перейменування вулиць та встановлення пам'ятників) була важливою складовою пропаганди ЦК КПРС комуністичного тоталітарного режиму. Тож, цей пам'ятник підпадав під дію декомунізаційного Закону", — розповів регіональний представник Українського інституту національної пам'яті в Полтавській області Олег Пустовгар.

За його словами, проблему почали вирішувати вже після обрання Омельницьким сільським головою Андрія Пирога. Саме він подбав про кран та демонтажні роботи. Пустовгар висловив йому, а також заступниці голови Полтавської облдержадміністрації Катерині Рижеченко подяку за всебічне виконання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".

Як повідомили у Полтавському офісі Північно-східного міжрегіонального відділу УІНП, кошти на спецтранспорт і пальне виділив Путивльський державний історико-культурний заповідник (директор Сергій Тупик).







Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.