У ЦДАВО - нова директорка

Центральний державний архів вищих органів влади та управління України очолила Лариса Левченко

10 серпня 2021 року Голова Державної архівної служби України Анатолій Хромов представив колективу нову директорку Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України Ларису Левченко, яку призначено за конкурсом відповідно до наказу від 05.08.2021 № 221-ос.

 

У своїй промові Анатолій Хромов доручив новому директору забезпечити ефективну роботу Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України та як члену оновленої команди Укрдержархіву продовжити участь в реформуванні архівного законодавства та реалізації проєктів, спрямованих на удоступнення архівних документів.

Лариса Левченко, подякувала Керівництву за виявлену довіру та поділилася найближчими планами роботи.

Довідково.

У 1992 році Лариса Левченко закінчила Московський державний історико-архівний інститут за спеціальністю "науково-технічна інформація" та здобула кваліфікацію "документознавець – організатор науково-технічної інформації. Технологія інформаційних процесів".

У 2014 році навчалася у Міжнародній школі Голокосту Яд Вашем (Єрусалим, Ізраїль), у 2017 році пройшла наукове стажування в Департаменті архівістики Інституту історії Познанського університету імені Адама Міцкевича (Познань, Республіка Польща).

Доктор історичних наук, професор кафедри історії. Автор понад 150 наукових праць.

Нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ ступеня, почесною грамотою Державного комітету архівів України, подякою Меморіального комплексу Катастрофи та героїзму єврейського народу Яд Вашем (Єрусалим, Ізраїль), іншими відзнаками.

В архівній сфері працює близько 29 років, зокрема з жовтня 2003 року – директор Державного архіву Миколаївської області, з вересня 2020 року – заступник Голови Державної архівної служби України.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.