АНОНС: (Не)відкриті радянські архіви України та Латвії: дискусія

Під час зустрічі українські та латвійські архівісти розкажуть чи дійсно документи репресивних органів СРСР стали доступними, чи можливо оцифрувати мільйони справ на репресованих і виставити на загал списки агентів КГБ

Круглий стіл "Доступ до документів репресивних органів в Україні та Латвії" відбудеться у четвер 26 серпня об 11:00 у Будинку митрополита Національного заповідника "Софія Київська" (Київ, вул. Володимирська, 24).

 

Реєстрація завершується сьогодні, 25 серпня, о 15:00.

Форма реєстрації для працівників медіа: https://cutt.ly/VQCM60g.

Серед учасників обговорення: 

  • Юріс Пойканс – Надзвичайний та повноважний посол Латвійської Республіки в Україні (участь уточнюється);

  • Ритварс Янсонс – парламентський секретар Міністерства культури Латвійської Республіки;

  • Мара Спруджа – директорка Національного архіву Латвії;

  • Інгуна Слайдіня – заступниця директорки Національного архіву Латвії;

  • Гинтс Зелменіс – старший експерт Національного архіву Латвії;

  • Павел Жачек – історик, перший директор Інституту досліджень тоталітарних режимів (Чехія), член Парламенту;

  • Микита Потураєв – голова Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики;

  • Антон Дробович – голова Українського інституту національної пам'яті;

  • Анатолій Хромов – керівник Державної архівної служби України;

  • Ігор Пошивайло – генеральний директор Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності;

  • керівники архівних установ та музеїв України, науковці, громадські діячі. 

Модератором дискусії виступить директор Архіву національної пам'яті Ігор Кулик. 

Перед тим, о 10:00, Архів національної пам'яті та Національний архів Латвії урочисто підпишуть договір про співпрацю між установами. Це надасть дослідникам ще більше можливостей для вільної роботи з іноземними архівами. Архіви планують обмінюватимуться практичним досвідом, інформацією, копіями документів, створюватимуть спільні наукові та культурні проекти.

Відвідати дискусію можуть усі охочі за умови попередньої реєстрації: https://cutt.ly/6QCNF5m. Учасники почують виступи фахівців архівної сфери України та Латвії, а також поставлять запитання спікерам.

Організатор дискусії – Архів національної пам'яті.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.