В Узбекистані реабілітували 115 жертв сталінського терору

Верховний суд Узбекистану реабілітував 115 осіб, репресованих в 1920-30-х роках і засуджених до розстрілу або позбавлення волі в концтаборах

Верховний суд Узбекистану на відкритому засіданні 25 серпня реабілітував 115 осіб, репресованих в 1920-1930-х роках.

Про це повідомив сайт Gazeta.uz.

 


Було розглянуто шість кримінальних справ, що надійшли до Верховного суду 24 лютого. Список жертв репресій склала робоча група, утворена указом президента Узбекистана Шавката Мірзійоєва від 8 жовтня 2020 року "Про додаткові заходи щодо глибшого вивчення спадщини і увічнення пам'яті жертв репресій".

У матеріалах кримінальних справ, розглянутих Верховним судом, були відсутні будь-які рішення суду. Частина репресованих була засуджена до розстрілу або ув'язненню в концтаборах "трійками" ОГПУ (Об'єднаного державного політичного управління) при Раді народних комісарів СРСР.

Всі 115 осіб реабілітовані відповідно до статті 83 Кримінально-процесуального кодексу ("Підстави для реабілітації").

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.