У Музеї Голодомору відкрили оновлену Залу пам’яті

Національний музей Голодомору-геноциду відкрив 7 вересня оновлену експозицію Зали пам’яті, модернізовану в межах реконструкції першої черги музею.

Участь в урочистому відкритті взяли глава Православної церкви України митрополит Епіфаній і міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, повідомляє кореспондент Укрінформу.

 

"Сьогодні ми радіємо, що маємо можливість взяти участь у відкритті оновленої Зали пам'яті першої черги Музею Голодомору-геноциду. Це важливо для того, щоб увічнити пам'ять тих, хто загинули під час страшного голоду 1932-33 років в Україні. Ми їх повинні пам'ятати для того, щоби будувати справжнє майбутнє, щоб знати свою справжню, об'єктивну історію…

Якщо ми будемо пам'ятати, то ми в майбутньому ніколи не допустимо подібних речей. Особливо це є актуальне, коли ми святкуємо 30-ту річницю відновлення нашої державної незалежності. Ми повинні цінувати великий дар свободи і незалежності, яким ми з вами володіємо. Ми маємо свою незалежну Українську державу, ми спільно будуємо наш дім, Україну – ту державу, про яку мріяли ті, які протягом попередніх століть віддали за це своє життя.

Ми повинні пам'ятати, молитися, згадувати і ніколи не допустити таких трагедій", - сказав митрополит Епіфаній.

Як зазначив, зокрема, Ткаченко, ця зала оновлена завдяки державно-приватному партнерству.

"І важливо, що ця експозиція – гіперактивна. Вона дозволяє в сучасний спосіб передати естафету пам'яті, яка надзвичайно важлива для того, щоб розуміти витоки своєї історії, ті страждання, через які пройшов український народ на шляху до незалежності", - наголосив міністр.

Як розповіла генеральний директор Національного музею Голодомору-геноциду Олеся Стасюк, музей підготував 10 історій меморіальних предметів, пов'язаних з Голодомором, зробив сучасне відео в техніці 3D-маппінгу, додав історичну інформацію на інтерактивні екрани.

Вперше представлено експонати з фондів музею, що були зібрані в експедиціях та передані відвідувачами, - ці предмети розказують особисті історії людей, які пережили та не пережили Голодомор-геноцид. Вперше експонуються нововиявлені документи - унікальні листи інженера Джері Бермана, який у 1930-х працював у Станиці Луганській та залишив спогади про Голодомор.

Також в оновленій Залі пам'яті на сучасних інтерактивних тачекранах представлено результати десятирічних досліджень істориків: про місця масових поховань жертв Голодомору, про повстання та "чорні дошки".

В реекспозиції також представлена анімація з використанням технології 3D маппінгу. Відео розповідає історію родини Оксанки, однієї з мільйонів українських родин, винищених геноцидом. Дівчинка вела щоденник, описуючи жахливі події, які випали на долю її родини у 1932 і 1933 роках.

Відтепер кожен охочий зможе відвідати екскурсію чи прослухати аудіогід 34-ма мовами, скористатися тактильними макетами, переглянути документальну кінострічку.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.