У Любліні урочисто відкривають пам'ятник Омеляну Ковчу

У Любліні урочисто відкриють пам'ятник видатному українському гуманісту — отцю Омеляну Ковчу, “пароху концтабору Майданек”

У Польщі 4 жовтня на високому рівні пройде церемонія відкриття пам'ятника видатному українському гуманісту священику-рятівнику Омеляну Ковчу. Також після "ковідної" перерви вручать міжнародну відзнаку його імені. Урочистості очолять Глава Української Греко-Католицької Церкви Святослав Шевчук та мер міста Любліна Кшиштоф Жук. Мистецьку частину розпочне "Прелюдія" видатного польського режисера Лешека Мондзіка, а завершить виступ відомого українського дуету "Сестри Тельнюк". 

 

Гранітний монумент видатному українському гуманісту, блаженному священномученику отцю Омеляну Ковчу, відомому як "парох концтабору Майданек", стоїть на Дорозі мучеників Майданека у Любліні, Польща. 

Отець Омелян Ковч під час Другої світової війни допомагав і рятував євреїв, українців, поляків. У 1943 році його відправили до концтабору Майданек, де він виконував душпастирську службу серед ув'язнених різних конфесій та національностей. 2001 року Папа Римський проголосив Омеляна Ковча блаженним священномучеником.

 Рада польського міста Любліна на початку 2018 року одноголосно постановила спорудити пам'ятник українцеві Омеляну Ковчу та всіляко сприяла реалізації проєкту. Над проектом працювали скульптор Олександр Дяченко та архітекторка Марта Дяченко.  Монумент, створений на благодійні внески, поставили поблизу входу до Меморіального комплексу-музею "Майданек", він переданий громаді Любліна як дар від України.

Монумент встановили навесні цього року, втім відкриття запланували на час послаблення карантину. Опікувалися цією справою українські Комітет із вшанування пам'яті Блаженного Омеляна Ковча, Фундація "Гуманітарні ініціативи" та польська Фундація духовної культури пограниччя. 

Мистецьку частину розпочне "Прелюдія" видатного польського режисера Лешека Мондзіка, а завершить виступ відомого українського дуету "Сестри Тельнюк". Режисером урочистостей є Василь Вовкун, генеральний директор Львівського національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької.



Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.