У Львові та Празі реалізують проєкт про людей, що втратили дитинство через війну, голод та репресії

З квітня львівський Меморіальний Музей тоталітарних режимів "Територія Терору" спільно з чеською громадською організацією Post Bellum розпочав проєкт "Втрачене дитинство"

З квітня львівський Меморіальний Музей тоталітарних режимів "Територія Терору" спільно з чеською громадською організацією Post Bellum розпочав проєкт "Втрачене дитинство". Його підтримує Європейський Союз за програмою Дім Європи.

 

Команда оприлюднить історії людей, які дітьми стали свідками й жертвами насильства та репресій. Головним напрацюванням стане онлайн-платформа "Втрачене дитинство", де візуалізують 30 усноісторичних інтерв'ю, а також супровідні матеріали: фото та документи, лекції від дослідників і дослідниць, мистецькі рефлексії про цю травматичну пам'ять. 

"У цьому проєкті ми спробуємо представити дитячий досвід радянського насильства. У повоєнний період комуністичний режим використовував примусові виселення цивільного населення як одне зі знарядь антиповстанської боротьби.

Сім'ї членів підпілля та їх симпатиків, зокрема діти, ставали заручниками радянського режиму і за принципом колективної відповідальності піддавалися репресіям. Після жінок діти становили другу найбільшу категорію депортованих із Західної України у 1944-1952-му роках.

Їхній досвід відмінний від досвіду дорослих і слабо представлений у наукових дослідження та ширшому дискурсі про комуністичні репресії. Ми спробуємо поставити дитину в центрі нашої розповіді та поглянути на те, як тоталітарний режим позбавив десятки тисяч дітлахів із Західної України їхнього "щасливого радянського дитинства", – розповідає старший науковий співробітник Музею Олександр Пагіря.

Проєкт триватиме впродовж року. Основою для опрацювання стане усноісторичний проєкт #непочуті Музею "Територія Терору" та усноісторичні ініціативи ГО Post Bellum.

Ще однією частиною проєкту "Втрачене дитинство" стане виставка у просторі просто неба, яку презентують львів'янам та гостям міста. Презентація напрацювань проєкту запланована восени у Львові та у Празі. Формат і масштаб залежатимуть від актуальної епідемічної ситуації.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.