У Полтаві зняли пам'ятник Суворову

Натомість ще 27 топонімів на Полтавщині носять ім'я російського полководця, який придушував польський та український національні рухи, керував депортаціями з Криму та Кубані

Про це повідомив регіональний представник Українського інституту національної пам'яті (УІНП) в Полтавській області Олег Пустовгар.

 

Раніше монумент Суворову стояв на подвір'ї київського військового ліцею імені Івана Богуна. Його було демонтовано з ініціативи дирекції ліцею та за підтримки УІНП й тодішнього віце-прем'єра В'ячеслава Кириленка. Восени минулого року пам'ятник перемістили до Полтавського музею важкої бомбардувальної авіації – філії Національного військово-історичного музею України як експонат.

Олег Пустовгар у ефірі полтавського телеканалу оприлюднив лист голови Антона Дробовича до директора Національного військово-історичного музею України А.Ільєнка. У документі зазначено, що "пам'ятник не є пам`яткою історії, мистецтва, культури, архітектури, містобудівництва, науки та техніки тощо.

Він був виготовлений у 1974 році скульптором-аматором, а відтак питання його художньої цінності є відкритим. Зазначений пам'ятник був одним з елементів радянської наочної агітації та пропаганди, яка втратила своє значення після здобуття Україною незалежності. Відтак, доцільність музеєфікації та експонування цього пам'ятника може розглядатись у контексті монументальної пропаганди доби СРСР".

Олег Пустовгар повідомив, що жахливим спадком російсько-комуністичного імперського минулого є сила-силенна топонімічних назв на честь Суворова. "Лише на Полтавщині, у різних громадах налічується 27 назв вулиць, провулків, площ на честь цього діяча Російської імперії й ката українського та польського народів", - сповістив представник Інституту нацпам'яті. Він висловив сподівання, що демонтаж у обласному центрі пам'ятника російському військовому злочинцю Суворову пришвидшить процеси деколонізації топоніміки по всій Полтавщині.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.