Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

За останні 4-5 років на українському книжковому ринку з`явився з десяток книг про найвидатнішого, на думку самих мешканців Туманного Альбіону, британця всіх часів – Вінстона Черчилля. Від видання для дітей до монументальної біографії авторства Мартіна Гілберта. Навіть кількість україномовних видань (що вже казати про англомовний світ) про прем`єр-міністра, котрий привів свою країну до перемоги в Другій світовій війні, спонукає декого ставити питання – а що ще можна написати про Черчилля? Ерік Ларсон своїм прикладом показує, що і можна, і потрібно

Безумовно ніхто не любить явище колабораціонізму – коли людина йде на співпрацю з небезпечним ворогом. Особливо це стосувалося Другої світової війни, коли не існувало питання про «подивитися в очі Гітлерові і знайти там бажання фюрера про мир». Колабораціоністи у Другій світовій війні були по всій Європі, і навіть у Британії, яка ніколи не була окупована, однак на території якої все ж таки знайшовся чоловік, який був готовий перемовлятися з Гітлером. І не лише про мир, а й навіть про дружбу, це при тому, що авіація Люфтваффе нещадно бомбардувала Лондон.

Протягом 30 років незалежності України політична агітація у нашій країні пройшла шлях від звичайних газет та інформаційних бюлетенів до телевізійних серіалів. З одного боку, постійних змін зазнавала форма агітації, з іншого — деякі елементи, як-от меседжі, у ній залишалися незмінними. Окрім того, з'явився окремий вид "агітації"—"гречкосійство", тобто підкуп виборців різними матеріальними й нематеріальними благами.