"Так, я москаль, але я львівський москаль, і ми ідемо бити московських москалів". Масова культура футболу об’єднала етнічних росіян, євреїв та українців. Суперництво з Москвою грало велику роль і в інших районах Української РСР.

Щороку 13 травня друзі й читачі легендарного редактора Олександра Кривенка згадують блискуче життя колеги. Це інтерв'ю було записано майже 10 років тому, незадовго до катастрофи, в якій обірвалося Сашкове життя.

"Зрозуміло - цивільний літак. Дзвоню генералу: "Товариш командувач, якщо ми зараз не вживемо заходів, він піде, ну й тоді нам усім кердик!" - "Рішення схвалюю!"

Особливістю всіх без винятку українських революційних соціалістів і марксистів була та надзвичайна увага, яку вони приділяли національному питанню. Всі вони відстоювали політичну незалежність України. На ці позиції часто переходили навіть члени КП(б)У.

Автор був одним із так званих "прорабов перестройки", які разом з генсеком Михайлом Горбачовим ініціювали процес демократизації, що врешті призвело до зникнення Союзу. Якою була в тих процесах роль Комітету державної безпеки?

"Из нетерпимости рождаются ксенофобия, враждебное отношение к другим народам и войны. Другие народы ненавидят, потому что ничего о них не знают и знать не хотят. Незнание и нежелание знать отравляют сознание и душу, оглушают и ослепляют..."

При спробі написати огляд західних публікацій про радянського вождя неможливо не зіткнутися з дивовижним для непідготовленого читача способом іменування Леніна. То тут, то там бачимо засновника Радянського Союзу, лідера комуністичної революції — "Миколу" Леніна...

"Відбулося накопичення історичних знань із сильною емоційною складовою, які пропонують дуже спрощене, чорно-біле бачення минулого. Багато українців уперто шукають якусь "об'єктивну" історію, яку від них, нібито, приховують "вороги"..."

Траплялися і просто курйозні випадки, коли на плакати з Елвісом Преслі накладали відповідний гриф. Чи становить цей документ інформацію про державну таємницю? Здоровий глузд каже "ні". Це ж стосується і кримінальних справ служб безпеки вже неіснуючої країни.

Неочікувано про історію, її майбутнє та кінець постмодернізму - розмова з польською професоркою.

Цей будиночок на схилі гори Щекавиці, схожу на сільську, знають сотні людей. Його називали "хатою правди". У 1988-му тут проходили засідання УКК та УГС, зустрічі колишніх політв’язнів.

Роки в підпіллі і 25 років у радянських таборах. Вона була поруч із Романом Шухевичем у найвідповідальніші моменти його життя. Вона чула останній його постріл, а потім прийняла отруту...

Поки Колесніков закуповує у Кореї швидкісні поїзди, варто згадати про експрес "Люкс-торпеда", який ходив на Галичині у 1930-их. Скажімо, відстань від Тернополя до Заліщиків він долав за 2,5 годин. Зараз поїзд "Київ-Чернівці" долає її за 4,5 годин...

4 вересня 1984 року поета Юрія Литвина знайшли з розтятим животом у житловій камері бараку колонії особливо-суворого режиму ВС-389/36 у селі Кучино на Уралі. Бездиханне тіло поета Стуса – у карцері, у цей самий день, роком пізніше. "Серце не витримало, з кожним може бути…" - передають слова табірного гебіста.

30 років тому почався аргентинсько-британський конфлікт за далекі і не дуже вартісні з економічної точки зору острови. Зате політичні ставки були високими - і аргентинській хунті, і прем'єру Маргарет Тетчер потрібна була перемога, щоб уникнути соціального бунту.

"Історична Правда" пропонує читачам пряму трансляцію семінару "Доступ до архівів: законодавство, практика та громадські ініціативи". Історики, архівісти і журналісти обговорюють питання доступу до архівів комуністичних спецслужб в Україні і закордоном.

Є легенда, як хтось із радянських слідчих спересердя запитав Чорновола: "Ну добре, от уявімо, є ваша незалежна Україна. І ким ви там себе бачите?" - "Як ким? Редактором опозиційної газети".

В епоху дефіциту споживач ставав не стільки покупцем, скільки "діставалою", вибивалою, і до того ж трошки корупціонером. То були люди особливої породи, які мали унікальні бійцівські якості.

Водосховище Кременчуцької ГЕС є одним з найбільших в Україні. Та щоб збудувати його затопили 25 населених пунктів. Всі вони раз і назавжди зникли з карти України. Та не з пам'яті...

"До чого тільки не вдається в’язень, щоб сховати написане! Іван скручував кілька написаних сторінок у цидулку довжиною 3-4 сантиметри і товщиною тонше за сірник, закладав у стіну написане і заліплював зібраним цементним порохом, змішаним з клейковиною з розжованого хліба. Техніка, достойна вигадки богів!"