"Тут є чим зайнятись..." Листи Карла XII з Бендер

Після поразки під Полтавою шведський король Карл ХІІ опинився у Бендерах. Звідти він писав листи, де серед іншого згадував і про українські справи.

Ці листи зібрав Ернст Карлсон та у 1893 році надрукував збірку під назвою "Листи, написані власноручно Карлом ХІІ" (Стокгольм, видання P.A. Norstedt & Söner Förlag)

Марина Траттнер вперше переклала ці листи українською, а ми їх вперше публікуємо. У квадратних дужках подані коментарі перекладачки.

Друкарський відбиток рукописного листа Карла ХІІ

Бендери д. 17 січня, рік 1711

Ваша високосте Принцесо, люба Сестро!

Я сподіваюся усім своїм серцем, дорога Сестро, що Ви отримаєте цього листа у бажаному благополуччі. Сподіваюся, що Господь оберігає Вас і посилає міцне здоров'я.

Я знаю про те, що високий рівень захворювання [тут мається на увазі чума] у Стокгольмі змусив Вас переїхати до Сальбергу [м. Сала - Sala, принцеса і королева переїхали до цього міста в 1710 році].

Я сподіваюся, що у цьому місті усі здорові, як то кажуть: "Того, що пахне сіркою, хвороба не торкнеться" [мається на увазі найбезпечніша на ті часи місцевість у Швеції, де здобували срібло].

Я дуже прошу Вас попіклуватися про себе і щоб хвороба не торкнулася Вас під час контактів з іншими. Якщо хвороба наближатиметься до Вас – переїжджайте до більш безпечного місця. Я дуже радітиму, якщо Ви попіклуєтеся про себе і зможете зберегти міцне здоров'я.

З того моменту, як я, кілька тижнів тому, надіслав Вам, любо Сестро, свого листа, я встиг отримати три листа від Вас. Одного з Мейєрфельтом і два пізніше.

Я глибоко вдячний Вам за них і за те, що Ви заспокоюєте мене своїми милими відповідями, і завжди надсилаєте їх у доброму гуморі; адже Ви чудово знаєте про те, що ніщо не здатне схвилювати і засмутити мене більше, ніж Ваші переживання.

Я вдячний за те, що моя люба Сестро знайшла сили надихнути інших бути мужніми. Серце Моє, я прошу Вас завжди перебувати у доброму гуморі, що б не відбувалося навколо Вас; врешті-решт усе буде добре і так, як Ви бажаєте.

Я прошу Моє Серце завжди підтримувати королеву у доброму гуморі, щоб вона ні через що не переймалася. Я сподіваюся, що те, що зараз відбувається не пригнічуватиме Вас, щоб Ви не знали, як дати собі раду, а навпаки, прошу Вас – знаходьте рішення.

Зараз, як і раніше, Ви маєте демонструвати ще більшу мужність і рішучість [тут мається на увазі те, як Рада отримала догану від короля 3 лютого 1711 року за те, що її члени пішли на поступки "недешевого ворога" - росіян, зважаючи на важкий стан справ у країні, і прийняли деякі умови росіян щодо перемир'я і обміну полоненими].

Зі свого боку, Серце Моє, я не можу розповісти нічого нового, тому повторюю те, що писав минулого разу. З цієї сторони Турки оголосили війну росіянам та їхнім союзникам. І роблять усе, щоб захопити ворога.

Татарський Хан з Криму вже прямує до них двома шляхами і планує проникнути у Росію з двох боків, як він описав мені раніше у своєму листі; один з його Синів прямує одним шляхом, а він сам – іншим.

Його другий син керує Татарами, що проживають тут. Вони готують свій наступ, які розпочнуть тут разом з командувачем Потоцьким і його поляками і командувачем Козаків Орликом разом з Запорізькими Козаками. Коротко кажучи, тут є чим зайнятися.

Я не наважуюсь більше затримувати Вашу увагу, благаю милості і до смерті залишаюся Вашим вірним братом і слугою.

Карл

Титульний лист книжки "Листи, написані власноручно Карлом ХІІ" (Стокгольм, видання P.A. Norstedt & Söner Förlag, 1893)

Бендери д. 16 лютого 1711

Ваша високосте Принцесо, люба Сестро!

Стан моїх справ дозволяє мені написати кілька рядків Вам. Останнім часом не сталося жодних значних подій окрім цієї: навала з польської і російської сторони зараз завмерла, після ворожої нападу, який вчинили останнього разу.

Татарський Хан, після того, як він зазнав невдачі під Перекопом, зробив зупинку на березі Дніпра [оригінал – Nieperströmmen] і зібрав там козаків, які згодилися підтримати його.

Після того він продовжив свій наступ на кордоні з Росією [оригінал - Rysslandh]. Про те, що там сталося нам незабаром повідомлять у газетах. Він там, ймовірніше за все, захоплює полонених і підпалює селища.

Командувач Потоцький 14 днів тому відправився звідси з польським військом разом зі Султаном Мехметом, який командує татарами, які були на цьому боці. Командувач Орлик з Козаками теж прямує тим самим шляхом.

Вони усі пройшли через Брацлавське воєводство, яке знаходиться на шляху до України, і прямують далі, намагаючись наздогнати ворога, який зник на шляху до Києва.

Командувач Потоцький виконує те, що запланував разом з поляками, Козаками і татарами, лякаючи ворога настільки, наскільки це зараз можливо, поки надворі зимно. Коли трава почне сходити Турки будуть готовими йти у бій зі своєю армією. І Великий візир незабаром швидко вирушить до нас через кордон.

Мейєрфельт вирушив звідси кілька тижнів тому шляхом через Константинополь і продовжив свою подорож далі. Він надіслав мені листа звідти і повідомив мене про те, що він поспішає до Поммерна і зможе швидко передати ті листи, які він отримав.

Я смиренно скористався його послугами, щоб надіслати Вам, Моє Серце, цього листа. Я не можу дозволити собі довше затримувати Вашу увагу. Тому завершую мого листа і бажаю Вам міцного здоров'я і благополуччя. До смерті залишатимусь Вашим вірним братом і слугою.

Карл

… Я тільки-но отримав листа від командувача Київського [Потоцького] з повідомленням про те, що він дістався міста Брацлав зі своїм військом і що невелике поселення, у якому живуть Козаки, перейшло на його бік.

Ворог пройшов набагато довшу відстань цим шляхом до Києва. Коли наступного дня до командувача приєднається частина його війська, вони просуватимуться далі. Місто Немирів, у якому теж проживають Козаки, належить виключно Потоцькому.

Вони підтримали його у ту саму мить, коли дізнались про його похід. Але татари злякалися і побажали зачекати і приєднатися до них пізніше.