"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах. Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

Джерело: Державний Архів Швеції

Українська історія жорстко знищувалася і переписувалася протягом багатьох сторіч. Вороги систематично позбавляли нас можливості пишатися нашим героїчним минулим, досліджувати попередній досвід, передавати його майбутнім поколінням. Ми не мали змоги проаналізувати історичні помилки, щоб навчитися уникати їх у майбутньому. Ми не знали про тих, хто пліч-о-пліч з нами боровся за нашу свободу і незалежність. 

Нашу історію переписували, мову забороняли, нас, як націю, намагалися знищити. Але ми вижили і перемогли. Тепер по крихтах збираємо справжні історичні згадки про своє минуле. Відновлюємо те, що від нас приховували. Створюємо свою справжню ідентичність. 

Українські історики активно подорожують і досліджують архівні матеріали у тих країнах, які періодично впливали на розвиток України, були свідками чи співучасниками нашої історії. Регулярно публікується інформація про нові цікаві знахідки і дослідження оригінальних матеріалів, написаних російською, англійською, німецькою, турецькою і польською мовами. У кожного з нас з'явилася можливість будь-коли досліджувати величезні обсяги документів в онлайн-архівах. 

Одним з найцікавіших предметів дослідження є, безумовно, період 1649-1659 років. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.

Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції. Через те, актуальним напрямком дослідження та реконструкції подій Визвольної революції є архіви Швеції та Московського царства. Проте, на відміну від московських архівів - дослідження шведських становили в минулому (до війни з РФ) більшу складність. Не в останню чергу через мову, якою була написана документація.

Унікальні матеріали шведських архівів у свій час досліджували Соловйов, Костомаров, Куліш, Карпов та інші історики. У 1898 році Київська Археографічна Комісія відправила до Стокгольму Никандра Васильовича Молчановського. Він написав звіт про те, що в Швеції зберігаються цінні архівні матеріали, які стосуються діяльності Богдана Хмельницького, і повідомив про те, що документи, пов'язані з історією України можна було знайти в розділі "Muscovitica", що складався з 450 томів документів, які датуються 1615-1811 роками.

 

А в невеликому за обсягом розділі "Cosacica" зберігалася кореспонденція Пилипа Орлика, членів його родини та інших українських діячів початку 18 ст. Матеріали цих розділів не були єдиними, де зосереджувались важливі факти з української історії. Цінну інформацію можна було знайти у колекціях, які стосувалися московських, молдово-валаських, турецьких, татарських, трансильванських і польських справ.

До того ж, надзвичайно важливим джерелом інформації була державна реєстратура - величезне зібрання копій кореспонденції шведських королів з різних питань. В архіві зберігаються 48 папок з документами, по 2000 сторінок у кожній, які стосуються періоду між 1648 і 1660 роками. Таким чином, зафіксована велика кількість документів, за якими можуть бути відновлені втрачені оригінали з інших країн. 

Надзвичайно цікавими є донесення шведських королівських комісарів у Данцігу (Гданську) Павла Пельса і Іоганна Кока з 1649-1656 років. Молчановський написав, що ці донесення складаються з кількох томів і якби зникла вся польська кореспонденція з політичних питань того часу, то її можна було б загальним чином відновити з донесень цих шведських кореспондентів. Проте, в подальшому, дослідник не зміг проаналізувати ці матеріали, тому що раптово помер за невідомих обставин. Київська Археографічна Комісія не наважилася завершити його справу. З того часу ці матеріали залишались неопрацьованими.

У березні 2021 року, під час пандемії коронавірусу, я приїхала зі Швеції в Україну доглядати за своєю мамою. Коли вона відпочивала, я працювала дистанційно як юрист і досліджувала історичні матеріали в шведських онлайн-архівах. Тоді ж я знайшла відцифровані оригінальні листи Павла Пельса і Іоганна Кока 1649-1656 років. Майже у кожному листі згадувався Богдан Хмельницький і козаки.

Лист Паула Пельса
Лист Павла Пельса
Джерело: Державний Архів Швеції

Тексти було складно прочитати, тому я написала листа до Державного архіва Швеції і запитала, чи були у них якісь переклади цих листів або дослідження істориків, які б базувалися на інформації з них. Невдовзі я отримала відповідь, що ці листи ніхто не розшифровував і не досліджував. Я не професійний історик, але все одно вирішила спробували дослідити ці документи і прочитати хоча б деякі слова або речення, щоб зрозуміти, про що там йдеться. 

Перше, що я повинна була зробити, - це встановити мову листа. Для цього я почала шукати слова з характерними літерами, які є у шведській мові. Я знайшла багато слів з цими літерами і зраділа. Потім зрозуміла, що листи писалися рясним чергуванням специфічних шведських та латинських, французьких і німецьких слів. Три слова шведською, одне - латиною, два - французькою і кілька слів - німецькою.

На перший погляд, це була якась дика суміш. Та, заглиблюючись у тогочасні реалії, я прочитала про те, що на той час вважалося нормальним так змішувати слова: офіційні документи видавалися різними мовами і особливу термінологію повинні були зрозуміти всі.

Латина була тією спільною мовою, якою спілкувалися люди з різних країн між собою. Нею користувалися так само, як ми зараз користуємося англійською мовою. Латинські слова та інші "варваризми" виводилися дуже красиво і їх усі можна було легко прочитати. Але від написання шведських слів можна було почати божеволіти. 

Я згадала, що колись бачила розшифрований лист шведського канцлера Акселя Оксеншерни, і подумала, що ці розшифровки могли б допомогти мені зрозуміти, яким чином писалися ті чи інші літери того часу. Я знайшла цього листа і завдяки йому зіставила алфавіт, який допоміг мені розшифрувати шведські слова 1653 року. Я була надзвичайно вдячною канцлеру і тим людям, які розшифрували його лист. Потім я прочитала статтю про те, що шведи вважають саме його почерк найгіршим в історії Швеції. Це мене розсмішило, тому що саме він і "допоміг" мені знайти ключ до почерків шведських кореспондентів. 

Складність прочитання тексту 17 століття полягала у тому, що на той час у Швеції існували різні способи написання однієї і тієї ж літери. Наприклад -  сім різних, але одночасно правильних, способів написання літери "s". До того ж були й інші нюанси - різні поєднання з "с", які автори листів могли писати так, як їм було зручно. Літери "е" і "ä", а також "å" і "o" часто писали так, як забажається їх авторові, без особливих правил. Літеру "y" в середині слова часто писали двома літерами "ij". Над літерою "u" писали значок ~.

З часом, я здогадалася, що у деяких словах не вистачало літер, і почала вивчати тогочасну палеографію. Я дізналася, що якщо над приголосною літерою писали коротку лінію, як дефіс, то це означало, що наступна голосна буде пропущена. Разом із тим, така ж коротка лінія могла іноді означати, що ця сама літера подвоюється.

А от, наприклад, якщо у середині слова була двокрапка - це означало, що кілька літер пропущено. Лапками наприкінці слова позначали перенос слова на інший рядок. Лапками у середині слова позначали скорочення. Дужки позначалися таким чином І: слова :І. Після тривалої і наполегливої роботи, у мене вийшло прочитати майже кожне шведське слово у цьому листі. 

Після цього я спробувала зробити переклад тексту з латини на сучасну шведську або українську. З часом я з'ясувала, що латина того часу називалася "нова латина" і не мала майже нічого спільного з відомою нам латиною з класичних творів. Наприклад, слово "соmpendium" ми б зрозуміли, як "збірник інформації", а у той час це означало "економічна вигода". Словники з цими термінами не підготовленому досліднику було майже неможливо знайти.

Але мені допомогли друзі і я почала перекладати слова за допомогою відсканованих словників. Я помітила, що більшості слів і виразів там все ж таки не було. Виявилося, що ці вирази були тогочасним суржиком - початок слова був написаний латиною, а закінчення шведською. У розшифруванні цих слів мені допоміг словник давніх термінів Шведської Академії Наук.

Я розшифрувала написання більшості слів і почала перекладати їх із старошведської на сучасну українську. Поступово звикла до специфіки написання, вживання скорочень та до різного написання одних й тих самих слів. Наприклад, ім'я короля Речі Посполитої Владислава IV на одній сторінці могло писатись як Vladislaj або Vladislav, а подекуди - як Madislav. Що, очевидно, є ще одним проявом специфіки тогочасного написання літер. 

Дослівний переклад текстів виявився, у багатьох місцях, справою невдячною. Не всі слова вкладались у стрункі речення зі зрозумілим сенсом. Деякі я не змогла зрозуміти, подекуди лишись сухі переклади гри слів чи натяків. Під час роботи над текстом, мною були прийняті основні правила, які застосовуються науковцями, які працюють з джерелами. Ті слова, які на цьому етапі не були розчитані або перекладені, позначені квадратними дужкам з трикрапкою - [… ]. Питання, різночитання чи коментарі я писала у тексті, виділяючи їх дужками з зазначенням своїх ініціалів (М.Т.). 

Опрацьовуючи документи, я поставила перед собою мету - розчитати та перекласти їх. Після завершення роботи над перекладом, я знайшла корисну книгу з давніми шведськими алфавітами. І змогла звірити правильність моїх інтерпретацій. Отримавши перший результат, я прекрасно розумію - точний зміст листів буде зрозумілий лише знавцям історичних процесів, які відбувалися у цьому регіоні. Єдиний поки що встановлений зв'язок з польськими подіями того часу знайшов один з моїх друзів-істориків у цій статті. Там йдеться про намагання Владислава IV вирішити на свою користь питання з митом у Гданську.

 

З накопиченням перекладів, загальноісторична ситуація стане більш зрозумілою для мене. Я сподіваюсь, що у подальшому зможу долучати коментарі до текстів з поясненням вживаної у них термінології, згаданих осіб та історичних подій. Але на початковому етапі цієї задачі я перед собою не ставила.

Сподіваюсь, що ці листи зацікавлять істориків, які зможуть, спираючись на них, розпочати інтерпретацію та дослідження цього спадку. На останок зазначу, що ці переклади є моєю першою спробою, а вся мотивація ґрунтується виключно на моєму альтруїзмі та щирій любові до Украіни. Не виключаю у перших кроках існування хиб в перекладі чи розчитці тексту. Якщо ви помітите такі - буду дуже рада, якщо повідомите мене. Я зробила тільки те, що змогла, виходячи з власного нетривалого досвіду. 

Я присвячую цей переклад моїм батькам: Кульбачній Вірі Дмитрівні і Кульбачному Юрію Федоровичу. Без них він був би неможливим. Хочу також подякувати своїм дітям, чоловіку і друзям за розуміння, терпіння і допомогу під час роботи над опрацюванням цього дипломатичного листа. Окремі слова подяки краєзнавцю Євгену Васильовичу Букету і українським історикам: Олександру Анатолійовичу Алфьорову, Сергію Олеговичу Павленко і Андрію Богдановичу Гречило.

368 років тиші нарешті завершені. Тепер ми з вами зможемо читати ці дипломатичні листи. Вірю, що мені стане сил продовжити роботу над матеріалами зі шведських архівів і що на нас чекають цікаві історичні відкриття.

Вичитаний та набраний текст листа королівського комісара Іогана Кока до шведської королеви Христини І шведською мовою можна прочитати за посиланням.

З повагою,

Марина Траттнер

16 липня 2021 року,

Седра Сандбі, Швеція



Переклад листа королівського комісара Іогана Кока до шведської королеви Христини І

 
ДЖЕРЕЛО: ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ШВЕЦІЇ

Найвеличніша Королево,

Наймилостивіша принцеса і пані.

Стосовно подій останнього часу і порад щодо правління останнього Короля Владислава Четвертого і теперішнього уряду, а також того, який вплив вони мали в країні в останні роки. Була можливість зібрати звіти з прилеглих територій [… ] і описати поточний стан справ. І написати про закордонні події і про те, що може статися.

З тих пір, як король Владислав ретельно розташував своє військо, він з невеликою перевагою отримав рішучу перемогу і тріумф над московитами, підтвердив договори не з Турками, а з Татарами. Раніше він не наважувався підкорити Козаків і налаштувати їх проти Корони: в останній час він продовжив договір про тимчасове перемир'я у війні, якого не було по відношенню до Швеції багато років.

 
ДЖЕРЕЛО: ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ШВЕЦІЇ

Таким чином він заспокоїв країну з усіх сторін. Але не всі сусідні країни виконують умови цього договору. Включаючи шляхту. Незважаючи на це, король намагається досягти спокійного керування країною, яке тут було кілька років тому. Він героїчно підкорив вогнем деякі місцевості, щоб досягти спокою у містах.

Він хотів, щоб у містах було спокійне правління. Я отримав підтвердження цього його наміру на найвищому рівні, з джерел, яким довіряю. Мені також повідомили про те, що під час війни з Турками, у них буде достатньо сил, щоб спалити і знищити усе. Турки не захотіли сумлінно виконувати мирний договір, тому король сподівався отримати підтримку у діях проти них від своєї керованої країни і перманентно закріпити за своєю родиною право спадкоємства королівської влади.

Він мав цей задум і почав радитися з іншими. Король не хотів підкоряти вогнем всю шляхту і свої ж підлеглі території. Це він хотів зробити з османським домом. Що у свою чергу дало б йому шанс отримати абсолютну владу в країні. Під час розмов з особами, яким він довіряє, він постійно підтверджував цей намір. Але йому не вдалося отримати одностайну підтримку від усіх. Йому не надали належної поваги і схвалення, до якого він раніше звик. 

 
Рубенс. Портер Владислава Вази

Один шляхетний Поляк у цей час висловив свою думку кільком радникам тут у Гданську. Він сказав, що люди бачать у Владиславі саме того короля, якого вони хотіли б мати - правителя з усіма королівськими чеснотами, великим розумінням справ, правильними судженнями і відважністю; богобоязного, справедливого, з м'яким характером і ліберальними поглядами.

Чому одразу ж безсумнівно послідували (саме так, як казали у Польщі). Він отримав схвалення шляхти і від Прусів і планував разом з адміралами створити Нову Велику Мадісланію, яка б була розташована тут недалеко від затоки у Гданську і німцями. Але жителі Гданська серйозно поставилися до цього і за допомогою грошей і Короля звели ці плани нанівець у найближчий час. Гданці викупили свободу свого міста за дорогу ціну - вісім бочок золотом за польським перерахунком. 

Ці гроші король хотів забрати собі, щоб профінансувати здійснення своїх планів спочатку вдома, а потім і за кордоном. Другий план, якщо б перший не спрацював, стосувався того шляхетного пана, який дав визнання Козакам і таємно підморгнув їм. Базуючись на цих домовленостях, вони уклали офіційну угоду, яку після певного тиску на короля могли б виконувати. Але він (король - М.Т.) захворів і помер.

Через те, що ці Козаки в останні роки правління жили на поганих землях, вони нещодавно у великій кількості приїхали на королівські землі. Починаючи з 1648 року вони постійно боролися за це і перебували у війні проти країни і короля Яна Казиміра і того уряду, який почав керувати після цього. Вони скористалися можливістю і наполягли на здійсненні того ж наміру, який мав король Владислав. Незадовго до цього тут був постійний неспокій через боротьбу загонів козаків проти шляхти у країні. 

 
ДЖЕРЕЛО: ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ШВЕЦІЇ

Про що Ваша Величність щороку отримувала інформацію. Король був змушений думати про це і про свої плани щодо земель і порта у Гданську. Але з самого початку тут були складнощі і здійснення цих планів було неможливим без максимуму зусиль і незручностей. Таким чином він був змушений поки що зачекати.

Хоч на нього і тиснула певна группа правильних людей заради домашніх інтересів. З боку французів і груп Кардинала. До самої смерті короля Владислава була надія на здійснення. Це коштувало йому все більше і більше, і його амбіцій королівського правління, і наступної коронації, і святкування після весілля, і спокою.

Найбільш повстанські козаки, [… ] проти наміру короля Владислава, сподівалися отримати власну вигоду і прибуток, якщо б їх вмовили взяти участь у здійсненні цих королівських планів і сподівань. Вони хотіли повністю відділитися від Корони і намагалися домовитися то з одним впливовим сусідом, то з іншим. 

Особливих зусиль вони доклали до того, щоб заключити союз з Кримськими Татарами. І таким чином підкоритися Туркам і отримати їхню протекцію. Протягом деякого часу вони шукали підтримки на найвищому рівні у Москві і у Риксдагу (сеймі? - М.Т.). Їх повстанських рух розуміли і підтримували як могли, сподіваючись отримати власну користь.

Очевидно, що Козаки зупинилися і поєднали свої зусилля з Ханом у цьому питанні. Після цього (трактат з ними був би беззаперечно підписаний? - М.Т.) Вони самостійно домовилися з Турками, але отримали набагато менше, не маючи особливої вигоди, напівзмушено. Очевидно, що ці домовленості були досягнуті після певних сутичок з Запорізьким військом.

Того, про що домовилися, намагалися дотримуватися, тримаючи голову високо і уважно спостерігаючи за іншими. Зараз розпочалася офіційна війна з одного боку з Московитами, які хотіли піти тим самим шляхом, яким пішли у Константинополі: постійно проводячи переговори на найвищому рівні, змусити Козаків мужньо вистояти у неспокої і сутичках: міняючись місцями з Турком, у питаннях впливу на них, і постійно перебуваючи у них за вухами. 

 
ДЖЕРЕЛО: ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ШВЕЦІЇ

Спираючись як на переможну релігію, так і на ствердження спільного походження і мови, маючи намір підкорити їх своєму пануванню: тимчасово підтримуючи їх озброєними, поки самі не підготуються до повноційного нападу, який може будь-коли відбутися. Перебуваючи поруч у кількості недостатній для активних дій і маючи зловмисні наміри.

Таким чином не було іншого наміру, ніж перервати мирні угоди: і розірвати те, з чим мали миритися у попередні роки, і у роки життя короля Владислава, коли не могли не підтримувати мир з іншими, намагаючись дотримуватися всіх вимог договору і пристосовуючись до існуючих вимог.

Таким чином повинні були поважати як Турків, Росіян, так і Курфюрста. Зараз, Ваша Величність, існує багато складнощів, пов'язаних зі зміною Королівської влади. Потрібно було заспокоїти ситуацію в країні, визнати інших впливових правителів, прислухатися до них і на найвищому рівні попросити їхньої підтримки.

 
ДЖЕРЕЛО: ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ШВЕЦІЇ

Спочатку звернулися за підтримкою на найвищому рівні під час першої подорожі до Римського цезаря і через Австрію: намагаючись переконати їх і отримати союзників. Австрія мала у той час  [… ] польського сейму і хотіла дізнатися, що у країні мали сказати про це.

Канцлер Оссолінський з князівською гідністю був найпринциповішим у цих питаннях. Йому у попередні роки Цісар надав честь робити промови. Але ця пропозиція і поради не отримали особливого схвалення від Цісаря. Ще менше вдалося отримати те, на що сподівалися.

У попередні рокі усе правління королів Сигізмунда Третього і Владислава Четвертого було пов'язано з Австрійським домом, і Цісар раніше підтримував існуючі дружні і довірливі стосунки. Але зараз не захотів їх підтримувати. Після того, як Король Ян Казимир заключив франузький шлюб. [… ] Тому, повертаючись через Італію і Рим додому, відвідав Відень і зустрівся з Цесаровою матір'ю, а не з самим Цісарем, що іноді траплялося у попередні роки.

Він отримав пораду: шукати підтримку цезаря, виходячи з гострої необхідності, і його порад щодо великих труднощів, з вищевказаних причин (як про це розповідають поляки). Цісарю не хотілося б бачити свого сусіда безсилим. Таким чином у поляків була б додаткова допомога з Австрії. [… ]

Полякам не сподобались би ці умови: але вони б краще відмовилися від новоотриманого права наслідування від Бремена і Шлезії. І менше зараз, ніж у попередні роки, хотіли б втратити свої сусідні володіння [… ] Дійшло до того, що Римська Імперія, користуючись можливістю, підтвердила, що має бажання утримати Пруссію, маючи вигоду для себе (як цього і боялися поляки).

Можливо, вони будуть змушені змінити своє ставлення і прийняти ці умови. І можливо, нічого більшого вони не отримають, посилаючись на багаторічну дружбу з Польщею. Після того, як поляки не отримали підтримку у Цісаря, вони не знали, до кого звернутися по допомогу. Звернутися до Іспанії було б самогубством. Закінчилося б усе так само, як і з Цісарем, і з Австрійським домом.

Крім того, вони далеко знаходяться [… ] і наближається війна з Францією. До того ж йде постійна Іспанська війна, а внутрішні повстання, і опозиційний рух шляхти постійно відволікають увагу. З (ориг. "hallandh" - Голландією? - М.Т.) вдалося досягти доброго порозуміння, можливо, протягом тривалого часу, щоб отримати допомогу у різних критичних ситуаціях. Особливо у тих, які пов'язані з Вашою Величністю і Шведською Короною.  

На даний час, зі сторони сарматів, або з тим чи іншим сусідом, не отримали якоїсь великої підкори або основи для визнання і дружніх стосунків з Данією, особливо від Королів і їхніх власних осіб і [… ] з проблемним таємним листуванням, у листах, які передавалися з рук у руки. Від цього не багато чого можна було очікувати.

З Кур(фюрстом) було через вік незвично, як і з Євангелічним домом, через заздрощі щодо Шлезії, мати якесь своєрідне спілкування і загальні інтереси. Мало можна було довіряти Курфюрсту Брандебургському, через іхній внутрішній неспокій у країні і проблеми з боргами. Повідомили про те, що курфюрстен майже не довіряв Пруссії.

І було малоймовірно, щоб уся країна звернулася за грошима до Брандебурга або Клокра. Відносини між курфюрстом і теперішнім урядом Польщі не складаються належним чином, так, як колись було між Королем Владиславом і попереднім курфюрстом.  З того моменту, як курфюрстен дійшов до крайнощів і хотів застосувати зброю на полі битви у [… ]бурзі. Ось такий зараз стан речей у країні. Така ієрархія сподіваннь і прохань про допомогу, на яку вони сподіваються.

До того ж, зараз на них тисне важка кон'юнктура і якась екстраординарна невдача з усіх сторін,  все виглядає великим за обсягом. Виходячи з цього, вони почали сумніватися у тому, що Швеція дотримується усіх домовленостей. Варто пригадати, що Польща перебуває у постійній війні з Німецькими державами (Germanica - М.Т.) [… ], через те, що [… ] уряд Короля Владислава приймав рішення всупереч своїх домовленостей. Тому вони переживають і сумніваються у тому, що шведи підпишуть мирний договір у Швеції.

Можливо, що у Німецьких державах саме такі наміри, і вони не мають бажання, щоб усе здійснилося у Швеції. Поляки сподіваються отримати власну вигоду, зустрівши обидві Корони. Виходячи з небезпечного стану речей (окрім того, що це не уявна небезпека), вони побоюються, що будуть змушені підкоритися і [… ] підписати договір з Вашою Величністю і Шведською Короною на вигідних умовах. Вони продовжують здійснювати свої подорожі до різних потенційних союзників і сподіваються отримати більше підтримки, ніж їм це вдалося раніше. 

Такий зараз стан речей. Невідомо, чи вдасться організувати альянс і зв'язки між країнами так, як на це сподіваються, і чи завершуться мирні переговори з якимось результатом. На сьогодні у Польщі зі шведської сторони все більше і більше невдач і проблем, як всередині країни, так і у стосунках з сусідами. І чим далі, тим усе стає гірше і тільки збільшується у масштабах.

Вони зробили усе, що могли. Одного разу вибили Татар з мирного договору і заспокоїли таким чином повсталих підданих. Але все це призвело до того, що Хан щорічно почав нападати на Польщу і перетворився на щорічного руйнівника Королівства: і постійно підтримував повстання Хмельницького. Блискуча Порта все більше і більше підтверджувала відповідні [… ] наміри, і не проявляла зусиль щодо підтримки миру. Великий князь у Москві все ретельніше готується до розірвання дружніх стосунків і початку війни, яка наближається з кожним днем.  

Виходячи з того, що відбувається у країні і за її межами, знову зробили спробу пояснити ситуацію Римському Цісарю і відправити делегацію до Риксдага у Регенсбурзі, яким керує канцлер Фребічі. Вони зробили спробу пояснити ту велику загальну небезпеку, яку створили Турки, щоб таким чином переконати Цісаря і керівників не йти проти них.

Особливо намагалися вплинути на людей з оточення Цісаря, тому що він сам не демонстрував особливої зацікавленості у цьому питанні. Але незважаючи на всі зусилля, вони не отримали кращий результат, ніж минулого разу. Цісар не проявив бажання компенсувати їхні втрати, надати їм підтримку чи фінансування. Поляки і німці протягом тривалого часу не мали якихось особливих комунікацій. [… ] у них були більш-менш якісь спонтанні спільні дії [… ] (Фредро називає це можливості, які народжуються через заздрощі один до одного).

Я маю на увазі те, що там завжди присутня думка про Пруссію, яка постійно заважає, і ніхто не хоче доходити до перемовин з Польщею: наскільки для цього є причини, усі вважають, що найкращі міста у цій провінції, Гданськ і Ельбінген, вже більше, ніж сотню років тому, з моменту, коли Альбрехт Бранденбурзький залишив звичний стан і передав Пруссію у володіння Короля і Польської Корони, приблизно так, як записав Риксдаг у Римській Імперії.

 
Лукас Кранах Старший. Портрет Альбрехта Бранденбурзького

Минулого року у Регенсбурзі було записано, що всі міста в країні прийняли ці слова і почали збирати інформацію про те, що було записано у Римській Імперії. В Ордені, згідно з домовленостями на найвищому рівні, завжди скаржилися на той договір, який Альбрехт уклав з королем Сигізмундом І. Нещодавно магістр Ордену Вольтер Кронберг і Вольфганг не поспішали виступити з офіційними документами і анулювати договір Альбрехта, вони лише на різноманітних офіційних заходах у Німеччині проявили зусилля, щоб довести, що Пруссія належала Римській Імперії, щоб таким чином отримати підтримку і утримати ці провінції за Орденом.

Але вони не змогли просунутися у цьому напрямку через постійні перепони і проблеми, пов'язані з турецькою війною і війною з Францією, а також через свої внутрішні проблеми [… ]. Великий магістр спробував розірвати домовленості, які заключив Цісар Карл П'ятий на соборі в Аугсбурзі у 1530 році, і анулювати договори Альбрехта, які схвалив Король Сигізмунд.

У Нюрнберзі у 1532 році вирішили, що попередні єдині домовленості Цісаря і декларації повинні бути в силі, а договори з Короною Польською мають визнати анульованими і такими, які не мали жодної сили. Так само, як і наслідки цих домовленостей. Після цього і одноголосного схвалення від Цісаря у Нюрнберзі, було засідання Цісаря і державного суду і [… ] і записано.

Сигізмунд ІІІ
Сигізмунд ІІІ

Поляки (Polonus - М.Т.) продемонстрували свою жорстку позицію у цьому питанні на соборі у (1)548 році в Аугсбурзі зі владою після цього. Їхні інтереси представляв Станіслав Ляський, і представляв Цісаря і країну, і те, яке право вони мали на Пруссію. Була дуже тривала і палка дискусія між магістром Вольфгангом і цим ляхом. Кожен з них представив свої найсильніші аргументи.

Але через те, що нове право ще не було встановлене у країні, ніхто не зробив того, що мав би зробити: особливо повідомити про те, що Імперська Палата оголосила щодо договорів Альбрехта: але виконання усього цього було пов'язано з великими труднощами, вони отримали пораду, щоб це встановив сам Цезарь.

Зважаючи на час правління Сигізмунда і королівські листи, симпатія до доньки брата Карла П'ятого вважалася б контроверсійною у той час, коли Пруси живуть в очікуванні на рішення цього питання. З [… ] і коротких рахунків Стефана Баторія теж не вийшло якихось великих дій. Королі Сигізмунд Третій і Владислав мали спілкування і зв'язки з Австрійським домом, які Август постійно припиняв. Завдяки цьому, протягом останніх ста років, польські королі мали можливість спокійно керувати країною. 

 
Ян ІІ Казимир

Буде цьому якесь успішне завершення чи ні, покаже час. Римська Імперія дотримується тих самих давніх претензій. Як Імперія, так і Цісар, і Австрійський дім і міністри теперішні і попередні, мали можливість оголосити це і назвати свої причини. Міста Ельбінг і Гданськ, саме ці міста Валезіус бажав би забрати у Польщі і зробити їх частиною єдиної країни і бути недалеко, демонструючи повагу Риксдагу. Але навіть у цьому напрямку ніщо не просувається.

Фрабічі отримав наказ для перемовин і мав виступити проти Регенсбурга, йому не дозволили зробити прохання на найвищому рівні про підтримку у боротьбі проти Татар і Турків. Таким чином існують претензії Німеччини на цю територію [… ]. Пруссія - крайня провінція Німеччини у Балтійського моря. 

Усі вважали саме це і вірили повністю у те, що Цезар, через Австрійський дім, доведе цей задум до здійснення і завершення. Що він розірве попередні домовленості і підпорядкує все собі. Таким чином поставить свою ногу першим біля Балтійського моря, особливо в порту у затоці біля Гданська. Після цього узбережжя Поммерна і Мекленбурга не хотіли приєднуватися до цього.

Це стосувалося Пруссії і Курляндії, а не інших міст навколо Балтійського моря, на які Ваша Величність не має впливу. Це отримало одноголосну підтримку, ці слова запам'ятали і підтвердили мені багато разів. Таким чином можна вважати, що це найважливіші новини на найвищому рівні про те, який тиск здійснюється на Польщу з різних боків.

У майбутньому навколо Балтійського моря може бути неспокійно (всі погоджуються, що ситуація може стати турбулентною). Це те, що можна побачити людським оком, а як вже Бог вирішить, невідомо. Очевидно тільки те, що на Поляків чекають негоди і фінансова неспроможність. І ніякі, навіть найменші союзники, не виявляють бажання допомогти їм вирішити навіть внутрішні проблеми.

Через це у країні панує непорозуміння, хаос, бажання карати, як у країні, яка знаходиться у стані війни. Продовжується протистояння між королем і шляхтою і ситуація щодня змінюється, в залежності від нових обставин. Очевидно, що вони намагаються отримати допомогу Бога, корисні поради і спрямувати справи у правильному напрямку, а також демонструвати повагу до своїх ворогів. Бажаю Вам радості і благополуччя, Ваша Величність. Ваш покірний і найскромніший слуга. 

Її Королівській Величності

Гданськ 11 жовтня рік 1653

Іоганн Кок

 
ДЖЕРЕЛО: ДЕРЖАВНИЙ АРХІВ ШВЕЦІЇ

Постскриптум

Після того, як я завершив свій лист, надійшла пошта з новинами про те, що підписали Польський мирний договір [… ] Татарами, про який маю Вами написати. Цей мир заключили з однієї сторони, і у ньому немає обіцянок Хану і Козакам. Але цей мир заключили, приймаючи до уваги Зборівський договір, який Хмельницький заключив і [… ] стримав Козаків: таким чином вони і їхні генерали задоволені дотриманням цього договору. Не зважаючи на те, що там не вписано ім'я nomine Lenus. Поляки страшенно обурені усім цим і голосно протестують: і невідомо [… ] що далі з цього буде. На словах. 







Іван Дзюба: високий інтелектуал з донецьких степів

Він був інтелектуальним лідером і прапором шістдесятницького руху. Його найвідоміша книга "Інтернаціоналізм чи русифікація?" вийшла багатьма мовами. Але, опинившись за ґратами написав покаянну заяву і йому дозволили жити на волі за умови, що він стане оспівувати "літератури народів СРСР". Трагічна доля людини культури.

Ніжин. Серпневі дні 1918-го

Влітку 1918 року на українсько-російському кордоні було неспокійно. На різних ділянках виникали локальні сутички. Більшовики намагались підривати Українську державу зсередини. У Чернігівській губернії одним із більшовицьких осередків стало село Жуківка

"У Москві все ретельніше готуються до війни": листи до шведської королеви Христини

Одним з найцікавіших періодів в історії України є, безумовно, 1649-1659 роки. Період Визвольної революції і війн з Річчю Посполитою та Московським царством. Діяльність гетьманів Богдана Хмельницького та Івана Виговського. Основні матеріали з історії цієї Доби зберігаються за кордоном, тому що Чигирин, Батурин і Глухів - козацькі столиці палали у вогні. Було б логічним шукати важливі документи у польських архівах.
Але там їх знайти неможливо, тому що шведська армія вивезла майже весь архів, давні видання і колекції до Швеції під час польсько-шведської війни у 1650-х роках - так званого "Потопу". Навіть оригінальні документи короля Владислава ІV досі зберігаються у Швеції

П'ять українських історій про пандемію "іспанки"

Іспанку просто не фіксували у документах. Дані про кількість хворих та померлих часто не збирали. Тим паче, що паралельно тривала пандемія холери. А специфічно в Україні – епідемія тифу. Холера і тиф були знайомі українським лікарям. А перед симптомами нібито застуди, яка за кілька днів вбивала людей, виявились безпорадними. Кількість жертв іспанки в Україні ми не знаємо. Можемо навести лише кілька історій про перебіг хвороби. Але, можемо точно стверджувати, що іспанка разом з іншими епідеміями руйнувала українську державність не менше, а, може, навіть, і більше від недолугих політичних кроків.