Спецпроект

"Формула Асаткіна": маніпуляція навколо чисельності жертв Голодомору

"Формула Асаткіна" – це безумовна фальсифікація історичних фактів та першоджерел. Використання 7,1-мільйонної "формули Асаткіна" як аргумента у визначенні кількості втрат від Голодомору спотворює розповідь про наше минуле. Попри її демонстративну промовистість, використовувати цю "формулу" у розповіді про минуле не слід. Наполягання ж на ній, на мій погляд, варто оцінювати або як відвертий намір фальсифікації, або як безумовно принципову довіру до свідчень, здобутих у ході репресій

Картина Валерія Франчука “Жнива голоду” (2000)

Від редакції: "Історична правда" републікує статтю Геннадія Єфіменка "Як знецінюється розповідь про Голодомор Епізод 1: "Формула Асаткіна" від слідчих НКВС як аргумент в оцінці втрат" з люб'язного дозволу сайту "Лікбез".

"Доброго дня, пане Геннадію! Мене звуть Аля Шандра, я редакторка англомовного сайту euromaidanpress.com. Звертаюся до Вас як автора статті про кількість втрат під час Голодомору на Лікбезі. Ми її використовували як референсну в усіх наших багаточисленних матеріалах про Голодомор. Натомість, наш партнер Музей Голодомору наполягає, що кількість загиблих – принаймні 7 мільйонів, цитуючи матеріали нещодавно проведеної судової експертизи. Чи могли би Ви прояснити ситуацію?".

Таке звернення 20 вересня цього року прийшло до мене у месенджер (публікую з дозволу авторки). То було звернення до учасника проєкту Likбез.Історичний фронт через спробу представника Національного музею Голодомору-геноциду  заперечити чи знецінити розміщену на  сайті проєкта статтю "Скільки ж нас загинуло? Причини та наслідки розмаїття оцінок кількості загиблих від Голодомору". Вважаю,  що розгорнута відповідь на таке наполягання має пролунати з сайту Likбезу.

Перший наданий музеєм  аргумент щодо потреби такої "заміни" – повідомлення Укрінформу про виголошені 7 вересня 2021 р. результати "експертизи" на Міжнародному форумі "Масові штучні голоди: пам'ятаємо, вшановуємо", де йшлося про 10,5 млн загиблих у 1932-1933 роках, зрозуміло, не вплинув ні на адміністраторів Euromaidan Press, ні тим більше на мене. По одній простій причині – саме по собі повідомлення в пресі  не може бути аргументом подібної заміни ні для справжнього журналіста, ні для справжнього науковця. Жоден з них не діє за принципом "Партія сказала: надо! Комсомол ответіл "єсть!". Тому співробітники Національного музею Голодомору-геноциду були змушені аргументувати чимось конкретним.

Вагомим аргументом  у музеї бачилася книга "Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань / Упоряд: О.Петришин, М.Герасименко, О.Стасюк. – Київ: Видавництво Марка Мельника, 2021. – 520 с.", яка й була презентована  на зазначеному форумі. Попри загальну назву, основний зміст цієї книги стосується саме питання демографічних втрат. 40-сторінковий фрагмент цієї книги у вигляді пдф файлу і було надіслано адміністратору сайту Euromaidan Press, а звідти то вже потрапило до мене.

В отриманому  тексті надавалася підписана "експертами" відповідь на єдине у цьому фрагменті і насправді ключове для усієї книги питання: "1. Яка чисельність українців була знищена комуністичним тоталітарним режимом під час вчинення злочину геноциду у 1932–1933 рр. в УСРР, на історичних етнічних територіях та в місцях компактного проживання в СРСР?"

Ознайомлення з отриманим матеріалом шокувало наявністю у ньому цілої низки псевдонаукових узагальнень, маніпуляцій та відвертих фальсифікацій, які були зібрані чи створені авторами-упорядниками видання. Саме про доробок двох із них – названого у книзі як "заслужений юрист України, член вченої ради філіалу "Інститут дослідження Голодомору" Національного музею Голодомору-геноциду" Миколу Герасименка та генерального директора музею Олесю Стасюк, і будемо згадувати у розповіді. Бо, на мій погляд, третій автор-упорядник – президент Національної академії правових наук України Олександр Петришин, відповідальний перш за все за "юридичне" наповнення книги, тому його доробок до згаданих мною негараздів не має прямого стосунку.

Звичайно, у виданні є чимало адекватного і відповідного науковим стандартам матеріалу, але не ця її частина визначила відверто маніпулятивний висновок про кількість втрат від Голодомору – геноциду – знищення 10,5 млн. українців (с.372 аналізованого видання).

 

Підписаний сімома експертами, в тому числі Миколою Герасименком, висновок про кількість знищених в роки Голодомору-геноциду 1932-1933 українців

Наявність у пдф файлі орфографічних правок, датованих кінцем липня 2021 року, давали розуміння, що це не остаточний враіант, на який вже можна посилатися при аналізі, та спонукали до пошуку повного паперового варіанту книги, яку 7 вересня роздавали учасникам згаданого вище форуму. До того ж було цікаво, що ще є у цьому виданні, адже на форумі говорилося ще й про голод 1921-1923 та 1946-1947 рр.

Пошуки увінчалися успіхом, тому усі цитати – за знайденим паперовим виданням книги, а його обкладинку використано при створенні заголовної ілюстрації.

Ознайомлення з матеріалами книги та усвідомлення небезпеки адміністративного поширення від імені держави, зокрема, до закладів освіти та культури, викладених у ній маніпулятивних аргументів та  висновків щодо кількості втрат, сама форма книги, яка передбачає закріплення заявлених у ній результатів у вигляді судового рішення – все це спонукає до ретельного розгляду висловлених там аргументів та публічної критики тих із них, які мають псевдонауковий чи маніпулятивний характер. На мій погляд, в першу чергу потрібен публічний розголос  наявних у виданні фальсифікацій. Тим більше, що названі недоліки характерні не лише для вже згаданого розділу книги, а й для низки інших,  зокрема, тих із них, де йдеться про кількісні параметри втрат як від голоду в роки Голодомору (а це не лише згадані 40 сторінок), так і від голоду 1921-1923 та 1946-1947 років.

Публічну критику та демонстрацію псевдонауковості та маніпулятивності відповідних "аргументів" з книги плануємо надати у низці регулярних публікацій, у кожній з яких буде розглядатися один аргумент або кілька однотипних.

Першим предметом нашого розгляду стала так звана "формула Асаткіна", сутність якої Микола Герасименко висловив у спільній з Віктором Скавроніком статті, яка 3 вересня 2021 року була опублікована у американській "Свободі": "Так, начальник УНГО УСРР Олександр Асаткін у 1937 р. зробив аналіз та демографічні розрахунки дефіциту населення УСРР (відома демографічна "формула Асаткіна" обрахування дефіциту населення) та встановив, що дефіцит населення УСРР становить 7 млн 100 тис. осіб.". Така першість у розгляді "аргументів"  книги "Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань…"  не в останню чергу постала через те, що саме апелюючи до так званої "формули Асаткіна", той же таки Микола Герасименко звинувачує у фальсифікації "історичних фактів і першоджерел"  … автора цих рядків.

Тож почнемо

Поняття "демографічна формула Асаткіна" чи похідне від неї твердження про обрахунки ним втрат у розмірі 7,1 млн осіб у книзі "Геноцид українців 1932-1933 за матеріалами досудових розслідувань.."  зустрічаються неодноразово. Першим випадком стала та частина тексту, яка формально подана як допит Миколи Герасименка слідчим СБУ О.Малиновським від 15 грудня 2020 року. Там "допитуваний" каже про те, що "О.Асаткін обрахував дефіцит населення у 7 млн 100 тис. осіб", і, мовляв, "демографічну "формулу Асаткіна" підтвердили директор Інституту демографії при ВУАН М.Птуха…" (с.247, див скан).

 

Згадка про "формулу Асаткіна" із зафіксованого у книзі  допиту Микола Герасименка 15 грудня 2020 року як свідка у досудовому розслідуванні

В аналітичній частині "висновку"  при критиці цифри втрат від надсмертності внаслідок голоду, яка була названа науково-демографічною експертизою у 2009 році (3,94 млн), від імені "експертів" лунає твердження про те, що, мовляв, О.Асаткін мав демографічні розрахунки, за якими "втрати української нації" (нагадуємо, у висновку надається відповідь на питання про втрати 1932-1933 років) становлять 7 млн.100 тис.(с.341).

 

Згадка про дослідження Асаткіна, у якому він начебто писав про 7,1 млн втрат

Аналогічне твердження наявне на с.447, вже у документі, який означено як "Висновок комплексної судової історико-криміналістичної експертизи" (с.376-511) від 10 грудня 2020 року. Та найбільш промовистим прикладом фальсифікації першоджерел є розміщене у цьому ж "висновку" (с. 460-461 книги) твердження про Асаткіна, що він, мовляв, провівши розрахунки і "коментуючи виступ Сталіна" на XVII з'їзді ВКП(б) (січень 1934) сказав про той же таки дефіцит у 7,1млн. Причому саме у цьому твердженні пояснюється, звідки взялася та цифра у 7,1 млн. Тут у двох абзацах тексту зібралося більше фальсифікацій, ніж у разом взятих попередніх твердженнях (вони підкреслені червоною лінією), але до аналізу "особливостей" цього "зібрання"! фальсифікату ми ще звернемося нижче.

Згадка про 7,1 млн як названу Асаткіним цифру втрат є й на сторінці 480 книги, серед переліку осіб, які вказували на кількість втрат від Голодомору у 1932-1933 роках більшу за 7 млн.

Що ж у цих згадках не так, що саме зманіпульовано чи сфальсифіковано?

Спочатку до вживаних понять. Згадуваний у наведених прикладах "дефіцит населення" (за контекстом – за міжпереписне десятиріччя, тобто 1927-1936 роки включно, адже за основу оцінок беруться результати переписів) і "втрати від Голодомору 1932-1933 років" – терміни різного порядку, а їх ототожнення (а автори свої претензії висувають саме до визначеної фаховими демографами кількості втрат внаслідок голоду в роки Голодомору) у кращому випадку засвідчує необізнаність з історією України 1930-х років. Адже дефіцит населення за 10 років – це не лише результат втрат внаслідок голоду в роки Голодомору, а й добровільна міграція (курс на аграрне переселення з України був взятий з другої половини 1920-х років), колективізація з властивими їй "розкуркуленням" та засланням за межі УСРР розкуркулених, депортації до Казахстану поляків та німців у 1936 р., масові репресії, які в Україні розпочалися задовго до 1937 року тощо. Тобто навіть якби "формула Асаткіна" у пропагованому вигляді існувала, її ототожнення з втратами від Голодомору фахівцями було б маніпуляцією.

Також одразу зазначу, що сам Олександр Асаткін ніколи не говорив про дефіцит населення у 7,1 млн, тобто "формули Асаткіна" не існує як об'єктивної реальності 1930-х років, це є сучасне визначення. Не використовують цього визначення і демографи. Іншими словами, твердження про такого роду "демографічну формулу" не має належних підстав.

Тепер кілька слів про самого фігуранта. Олександр Асаткін – радянський політичний і державний діяч, який у 1935-1937 роках очолював Управління народногосподарського обліку УСРР  (УНГО УСРР. Хоча формально після затвердження 6 грудня 1937 р. нової Конституції СРСР то вже УНГО УРСР, але вживаю ту назву, яка в книзі). Однією з функцій цієї інституції був облік населення. Під безпосереднім керівництвом УНГО на теренах УРСР 6 січня 1937 року було проведено перепис населення. 4 липня 1937 р. Асаткін був заарештований як "активний учасник контрреволюційної організації правих", який "веде шкідницьку роботу в УНГО". (ГДА СБУ, ф.6, спр.43187, т.1, арк.2 у відритому доступі на сайті "Електронний архів українського визвольного руху"). 2 вересня 1937 р. – розстріляний, цілковито реабілітований у 1957 році.

 

Постанова про арешт Олександра Асаткіна

Тепер про цифри. Єдиною об'єктивною підставою для вигадки про 7,1 мільйонну "формулу Асаткіна" є вибите 25 серпня 1937 р. у катівнях НКВС (на 52 день арешту, за 8 днів до розстрілу!) зізнання Асаткіна: "До початку перепису мною були надані ЦК КП(б)У заздалегідь хибні, роздуті орієнтовні цифри про чисельність населення УСРР. Мова йшла про цифру 35 млн.". […] І на наступній сторінці: "Внаслідок шкідницьки організованого перепису виявилося, що в Україні не 35 млн, а 29.218, (тут механічний хибодрук у протоколі допиту, насправді 28.218 тис. – авт.), що навіть у порівнянні з переписом 1926 року показує зниження /29.044/" (ГДА СБУ, ф.6, спр.43187, Т. 1. – С.91-92, у відритому доступі).

 

З протоколу допиту Олександра Асаткіна від 25 серпня 1937 року

 

З протоколу допиту Олександра Асаткіна від 25 серпня 1937 року

Ще раз наголошую – про 35 млн. населення Асаткін згадує у протоколі допиту від 25 серпня, у тій же доповідній Асаткіна від 15 січня 1937, на яку в аналізованій нами книзі надаються посилання у висновках, під якими стоять прізвище експертів, (у наведених сканах підкреслено червоною лінією), жодного слова про 35 млн. немає. Інакше кажучи, то все приклади фальсифікації джерела.

Сам Герасименко про цю цифру, як ми вже зауважили, писав у газетній статті від 3 вересня 2021 р., але ще раніше згадував на "допиті" 15 грудня 2020 року. Сам по собі факт звернення генерала юстиції і заслуженого юриста України до здобутих у катівнях НКВС свідчень Асаткіна, як до вагомого аргументу у дискусії про втрати від Голодомору, вже викликає сумнів в його компетенції чи неупередженості, і, головне, в моральності. Але проблема не лише у цьому.

З'ясовується, що навіть вибиту під час допитів цифру творці цієї формули не змогли арифметично правильно порахувати.

Пояснюю. Якщо відняти згадані у матеріалах допиту цифри (від 35 млн відняти 28,218 млн), то вийде 6,782 млн, а не 7,100. І це при тому, що зазначена Асаткіним цифра перепису за 1926 рік включала усіх наявних на території УСРР осіб, тоді як 28,218 млн. за переписом 1937 р. не включало кадри РСЧА та НКВС, а їх було чимало. Тобто навіть якщо повірити у те, що Асаткін на 52 день перебування у катівнях НКВС назвав слідчим цифру, яку він справді озвучував компартійним керманичам перед переписом 1937 року, то реальна різниця ще менша, ніж 6,782 млн. Сумлінний науковець, а тим більше юрист, який прагне з'ясувати істину, мав би це зауважити.

Але звідки ж взагалі взялися горезвісні "7,1 млн"? Швидше за все це результат подвійної хиби: неуважного читання доповідної записки О.Асаткіна від 15 січня 1937 року про результати щойно проведеного перепису, яке було химерним способом сполучене з вибитим з Асаткіна під час допиту зізнанням (з повним текстом цієї записки, як і з іншим використаним у цій статті документом із фондів ЦДАГО України можна ознайомитися у книзі "Станіслав Кульчицький. Демографічні наслідки Голодомору 1933 р. в Україні. ІІ. Геннадій Єфіменко. Всесоюзний перепис 1937 р. в Україні: документи та матеріали. Київ. – 2003 р.", яка розміщена за лінком: https://www.academia.edu/28855027/).

Спочатку процитую рядки із записки від 15 січня 1937 р: "За попередніми підрахунками загальна чисельність населення УРСР на 6 січня 1937 р. /без кадрів РСЧА та НКВС/ становить 28,2 млн осіб. Ця цифра складається з таких даних: Попередні результати (за телефонними зведеннями обл. УНГО) 27, 992 млн осіб." (ЦДАГО України, ф.1, оп.20, спр.7163, арк.14). І далі називалися інші категорії населення, чисельність яких у сумі й становила згадані навіть під час допиту 25 серпня 1937 р. 28,218 млн.

 

Перша сторінка доповідної записки Асаткіна до ЦК КП(б)У від 15 січня 1937 року

Тобто за самими лише телефонними зведеннями обласних УНГО, якщо навіть округлювати до сотень тисяч осіб, називалася цифра 28 млн. І якщо відняти лише її від 35 млн, то навіть тут буде 7 млн, а не 7,1 млн. Другою ж помилкою є те, що автор такого "підрахунку" проігнорував той факт, що названа цифра 28,218 млн (вона називалася як на допиті, так і в записці від 15 січня) – це без кадрів РСЧА та НКВС, тоді як у цифрі за 1929 рік ці дані були включені у загальний результат. Зауважу важливу деталь: про все це Асаткін теж говорить у цій же записці (ЦДАГО України, ф.1, оп.20, спр.7163, арк.15). Замовчування цього факту вважаю беззаперечною маніпуляцією.

 

Фрагмент з другої сторінки доповідної записки Асаткіна до ЦК КП(б)У від 15 січня 1937 року

Втім, обрахунки вибитого слідчими НКВС зізнання самі по собі малоінформативні і маніпулятивні і були б зовсім не варті уваги, якби це не були одним із вагомих аргументів в упорядкованій Миколою Герасименком та Олесею Стасюк книжці.

Цікавіше інше. Словосполучення "формула Астакіна" як характеристика дефіциту населення (а не прямих втрат від Голодомору!) насправді є цілком можливим. Але мова має йти про інший порядок цифр. Сам Асаткін у вже цитованій тут записці від 15 січня 1937 року, тобто спрямованому до ЦК КП(б)У документі, після аналізу природного руху населення, прямо називає ту кількість населення, яка мала б бути, якщо враховувати лише зафіксований органами УНГО природній приріст населення:

"Відповідно, якщо припустити, що протягом 10 років кількість тих, хто виїхав за межі УРСР рівна кількості тих, хто приїхав, то загальна кількість населення на 6 січня 1937 року мала б бути 28 925.400 плюс 2 582.800, тобто 31 508,2 тис осіб, тобто більше, ніж виявилося в дійсності за переписом на 3,3 млн осіб." (ЦДАГО України, ф.1, оп.20, спр.7163, арк.16). Іншими словами, саме це твердження про 3,3 млн можна було би  взяти в основу "формули Асаткіна", адже саме тут, висловлюючись словами М.Герасименка та В.Скавроніка із статті в в американській "Свободі", зроблено "аналіз та демографічні розрахунки дефіциту населення УСРР".

 

Третя сторінка доповідної записки Асаткіна до ЦК КП(б)У від 15 січня 1937 року

У такій 3,3 млн формулі  мова б йшла про визначений Асаткіним дефіцит населення, що був би арифметичною різницею між поточним обліком населення, і справжньою цифрою, яка з'ясувалася після проведення перепису населення. Адже саме через усвідомлення наявності такого дефіциту у різного роду довідниках 1935-1936 років, що виходили під грифом керованого Асаткіним УНГО УСРР, і називалася кількість населення УСРР станом на 1 січня 1933 року. Але творці та прихильники 7,1 мільйонної "формули Асаткіна" слова з аналітичної записки головного фігуранта виведеної ними формули проігнорували. Добуті у катівнях НКВС зізнання їм, ймовірно, здалися надійнішими.

Було б ще півбіди, якби вибиті на допиті свідчення хоч опосередковано можна було підтвердити зробленими до арешту звітами самого Асаткіна. І навіть якби написаних ним звітів на тему кількості населення УСРР/УРСР  не було б, – теж залишалося б поле для припущень.

Але є вагоме "але":

Асаткін і до перепису 1937 р. називав засадниче менші від вибитих в катівнях НКВС цифри!

Процитую слова з датованої 22-м квітня 1935 року доповідної записки Асаткіна керівникам КП(б)У Станіславу Косіору та Павлу Постишеву (повний текст – у згаданій вище книзі 2003 року): "Чисельність населення УСРР за обчисленням УНГО визначається такими цифрами: […]на 1.1. 1935 – 30743,5 тис. душ". (ЦДАГО України, ф.1, оп.20, спр.6762, арк.1).

 

Витяг з доповідної записки Асаткіна до ЦК КП(б)У від 22 квітня 1935 р.

Далі у цій записці йшлося про те, що насправді це завищені цифри. Таким чином, говорити керівникам КП(б)У напередодні перепису 1937 року про наявність в УСРР 35 млн населення Асаткін не міг, адже за два роки досягти його збільшення на 4,25 млн було неможливо.

Цікава деталь: текст саме із цієї написаної 22 квітня 1935 р. записки цитується у вже згаданому прикладі зі сторінок 460-461 упорядкованої та створеної М.Герисименком та О.Стасюк книги. Тобто там сфальсифіковано не лише цифру у 7,1 млн як начебто таку, яку називав Асаткін у січні 1937 року, а й процитовано текст із написаної двома роками  раніше записки та вигадано, що той текст був написаний у січні 1937 року та був реакцією на слова Сталіна. Адже посилання у книзі надано на доповідну записку від 15 січня 1937 року. Такий собі майстер-клас фальсифікацій!

Таким чином, "формула Асаткіна", згідно якої напередодні чи одразу після перепису населення 1937 року він начебто стверджував про те, що в Україні має бути 35 млн осіб і відтак визначав дефіцит населення у 7,1 млн, – це безумовна фальсифікація історичних фактів та першоджерел.

Використання 7,1 мільйонної "формули Асаткіна" як аргумента у визначенні кількості втрат від Голодомору спотворює розповідь про наше минуле, адже вона суперечить сказаному і написаному самим цим діячем до арешту, а, отже, віддає перевагу здобутим у катівнях свідченням над тими документами, які Асаткін написав, перебуваючи на відповідальній посаді. Тому, попри її демонстративну промовистість, використовувати цю 7,1 млн "формулу" у розповіді про минуле  не слід. Наполягання ж на ній, на мій погляд,  варто оцінювати або як відвертий намір фальсифікації, або як безумовно принципову довіру до свідчень, здобутих у ході репресій. Спроби впровадження як цієї формули, так і тих висновків, які нею ілюструються, у навчальний та освітній процес є по суті спробою знецінити той вагомий поступ у вивченні Голодомору, який відбувся в останні 20 років.

Гімн для приреченої молоді: британські поети Першої світової

11-го листопада 1985-го року, у річницю завершення Першої світової війни, у Вестмінстерському абатстві була закладена пам’ятна плита з іменами 16 поетів. Всі вони воювали за Англію під час Першої світової, шестеро з них загинули на війні. Зараз ці поети входять до канону англійської літератури, їхні вірші вивчають у школі та декламують на урочистих заходах під час вшанування загиблих воїнів, а науковці пишуть про них монографії.

Патріархат УГКЦ: між Ватиканом і Москвою

Питання патріархату Української греко-католицької церкви – одне з найважливіших в її історії другої половини XX cт. Ця справа стосувалась не лише української діаспори і церковного духовенства, а й понтифіків, посадовців Римської курії та політиків різних держав.
Особливим чином це питання турбувало Москву, яка всіляко намагалась протидіяти спробам встановлення патріархального устрою УГКЦ

Лех Валенса: “Польща та Україна приречені бути разом”

2 грудня 1991 року сталася історична подія в польсько-українських стосунках – Польща, першою в світі, визнала незалежну Україну, після того, як днем раніше, український народ підтвердив на референдумі Акт проголошення незалежності України. Це було найкраще завершення бурхливого й надскладного ХХ століття в українсько-польських стосунках

Полковник–киянин із «Чорних Запорожців» Армії УНР

Багато років в соціальних мережах гуляє світлина "Чорних Запорожців" із неідентифікованими старшинами легендарного кінного полку Армії УНР. Тривали суперечки чи це взагалі "чорні"... І коли саме зроблено світлину