Війна за «Золото Криму»

Цю війну Крим уже програв. І програв не тоді, коли чотири кримські музеї програли в Амстердамі суд про повернення виставки «Крим – золотий острів у Чорному морі», а набагато раніше. Але зрозумілим це стає лише зараз

19 січня заступник керівника робочої групи з міжнародно-правових питань при постійному представництві Криму при президенті Російської Федерації Олександр Молохов заявив:

"Слідчим комітетом проводиться дослідча перевірка по факту розкрадання предметів, що мають особливу культурну цінність, відомих як скіфське золото. Йдуть опитування тих, хто причетний до вивозу скіфського золота з території Криму, з'ясовується головне питання, що було здійснено для того, щоби його повернути, чи достатньо було цих заходів".

Звичайною людською мовою це означає, що керівництво Російської Федерації, яка, нагадую, формально до цієї історії відношення не має, шукає винних. Кого визначать або призначать крайніми здогадатися неважко – це будуть керівники тих, начебто українських, музейних установ, які брали участь в процесі. Але боюся, окрім них постраждають і зберігачі музейних колекцій, і археологи, чиї знахідки потрапили на виставку, і, зрозуміло, куратор цього проекту. Постраждають, на мій погляд, незаслужено, бо процес було програно не з їх вини.

Здогадуюсь, що в багатьох моїх кримських знайомих, які вважали рішення голландського суду несправедливим, зараз виникає ще більше відчуття образи та здивування. Я можу їм лише співчувати, але хочу звернути увагу всього кримського наукового товариства, що причина не в програному суді. Вас звинувачують, підозрюють та (ймовірно!) спробують покарати зовсім не через програну справу, а через ваш теперішній дуже неоднозначний статус. Подобається вам моє судження чи ні, але від фактів немає куди подітися. Ось, що я маю на увазі.

Усі ви чули про чудову виставку "Золота Орда та Причорномор'я. Уроки Чингісидської імперії", яку провели 2019 року в Казані. Напевно багато з вас знає, що туди були відібрані також знахідки з розкопок кримських пам'яток. І напевно у багатьох з вас це викликало відчуття гордості й радості, тим більше, що експонати відбирав відомий та любимий в Криму петербурзький археолог Марк Григорович Крамаровський. Але напевно ніхто з вас не знає, що знахідки ці до Криму вже ніколи не повернуться. Вони здані та прийняті на постійне зберігання до Ермітажу, так що тим, хто бажав би подивитися на них у Криму, я можу лише поспівчувати.

І йдеться не про якісь старі знахідки радянського періоду, що припадали пилом десь в ящиках на експедиційній базі або в інститутському відділі, а про розкопки 2014-2017 років. Це як раз той час, коли кримчани люто виборювали повернення "додому" голландської виставки. Бажаючим перевірити мою інформацію, рекомендую звернутися до Державного Ермітажу (ДЕ). Наприклад, ДЕ інвентарні номери Сол-169, Сол 170-175, Сол-177, Сол-185, Сол-186 тощо. Більше того, деякі знахідки вивозилися навіть не на тимчасову виставку з обіцянкою повернути все, а на реставрацію. Як, наприклад, цей чудовий різьблений мармуровий надгробок.

 
Надгробок із зображенням кілеподібного "міхрабу" з колонами і трьома рядами кесонів. Трирядковий арабський напис: "Це могила Ріаяд [?] хатун, дочки Умара". Автономна республіка Крим, городище Солхат. Друга половина ХІV-ХV ст. Надійшло в 2017 р. ДЕ інвентарний № Сол-185.

Коли я вперше про це дізнався, то, відверто кажучи, був дуже збентежений. Весь останній час, починаючи з 2015 р., я регулярно шукаю, аналізую та перевіряю інформацію про розкопки в Криму і про можливе вивезення звідти знахідок до Москви чи Санкт-Петербургу. Ті мої кримські колеги, які продовжують підтримувати зі мною зв'язок, увесь цей час із гордістю запевняли мене, що вивозити нічого не дають, а те, що вивозять на тимчасові виставки або реставрацію, згодом повертають до Криму. А зараз, ті з них, чию увагу я звернув на цю казанську виставку, пригнічені та розгублені. Їх запевняли, що все своєчасно повернеться, але це виявилося брехнею, а будь-який археолог чи музейник розуміє перспективу такої тенденції та ті загрози, які тепер виникли для будь-якого музею у Криму.

Я недовго шукав підтвердження своєї здогадки про початок системного вивозу культурних цінностей з Криму – буквально зараз в тому самому Ермітажі триває виставка археологічних знахідок співробітників цього музею за 2021 рік. Там, серед іншого, представлені знахідки з античного Кітея в Керчі.

 

Золотий медальйон з древнього Кітея. Автономна республіка Крим

Я знаю роботу ермітажної археологічної експедиції по своїх поїздках до Криму до 2014 р. Вона працювала в повній відповідності до українського законодавства. Усі знахідки та звіти про роботи передавалися до Керченського заповідника. За моєю інформацією така практика зберігалася й до останнього часу. А зараз у Ермітаж вивезена не лише колекція розкопок Кітея, але і матеріали підводних археологічних досліджень території древнього міста Акра, що в Східному Криму.

Не поділяючи всіх емоцій моїх кримських колег, я можу зрозуміти їхнє здивування, бо йдеться про Ермітаж! З цим музеєм багатьох кримчан пов'язують не лише наукові, але і дуже особисті, дружні стосунки. А будь-який співробітник Ермітажу пишається своєю роботою, оскільки вважають цей музей головним музеєм країни, з особливими, лише йому притаманними аристократичними та науковими традиціями. І тут я знов змушений повернутися до тої виставки в Казані. Завдяки їй вдалося з'ясувати, що Ермітаж уже багато років скуповував археологічні знахідки з Криму. Це було ще до окупації – в 2001-2004 роках.

 
Перстень з мигдалеподібним щитком. Автономна республіка Крим. Золота Орда, ХІІІ-ХІV ст. Надійшов в 2002 р., придбаний у приватної особи. Городище Солхат. ДЕ інвентарний № ЗО-803.

Не думаю, що в Ермітажі не знають про міжнародне право, щодо регламентації вивезення та ввезення культурних цінностей. Не думаю, що в Ермітажі не чули про Кодекс музейної етики ICOM, колективним членом якого є Державний Ермітаж:

"2.3. Походження предметів і зразків та належна перевірка в процесі їх придбання

Перед прийняттям потрібно зробити все можливе для повної упевненості в тому, що жоден предмет або зразок, який пропонується для купівлі-продажу, дарування, позики, спадкування чи обміну, не був отриманий незаконним шляхом або вивезений зі своєї держави походження чи будь-якої держави, в якій він міг би бути у законній власності (у тому числі з держави, де знаходиться музей). Відповідна належна перевірка має встановити повну історію об'єкта з моменту його відкриття чи створення.

2.4. Предмети та зразки несанкціонованих або ненаукових польових досліджень

Музеї не повинні приймати об'єкти, якщо є вагома причина припускати, що їхнє походження пов'язане з несанкціонованими або ненауковими польовими дослідженнями чи умисним руйнуванням або пошкодженням пам'ятників, археологічних або геологічних пам'яток, або видів і природних ареалів їхнього існування. Так само, прийняття не повинно здійснюватися, якщо про знахідки не було повідомлено власника землі чи того, хто її наразі займає, або компетентні органи чи урядові установи".

Як тепер складуватимуся стосунки кримських археологів із прибульцями з Росії, прогнозувати не беруся. Але насамкінець, спеціально для кримчан, хочу поділитися своїми думками, пов'язаними зовсім не з темою цієї кримської ситуації.

Я тут займався однією археологічною історією часів Другої світової війни та ось на що звернув увагу. Багато археологів і музейників не мали змоги евакуюватися та лишилися на окупованих територіях. Зрозуміло, вони продовжували працювати, бо їм треба було якось жити. І навіть брали участь у відправці музейних колекцій до Німеччини. Відомо, що відразу після війни до Мюнхена, до Central Collecting Point, привезли із Зальцбурга експонати та документацію з багатьох музеїв. До речі, були там якісь предмети і з Керчі, і з Сімферополя, і з Бахчисарая. 15 квітня 1947 р. це передали Радянському Союзу.

Після визволення долі людей, які працювали під німцями, склалися по-різному – когось взагалі не зачепили, когось посадили й навіть надовго, а хтось пішов з німцями й не повернувся. А ось вивезених колекцій розшукати майже не вдалося. І куди потрапили повернуті до СРСР експонати багато музеїв так і не з'ясували досі…

P.S. Але я тепер точно знаю, чому те "Золото Криму" поки в Крим повертати неможна – його неодмінно одразу вивезуть у якийсь ермітаж!

Український вояк, який врятував десятки євреїв

Круглий сирота з Лемківщини. У 17 років, неповнолітнім, пішов воювати за Україну в складі Українських Січових Стрільців. Здобув дві вищі освіти в Празі. Став успішним бізнесменом в міжвоєнній Галичині. Для врятування євреїв створив окремий бізнес і рятував їх у промисловому масштабі. За що був, врешті решт, покараний нацистами. З Німеччини до США, його – вже немічного – витягнули вдячні євреї. Звати його Олекса Кривов'яза. Латинкою прізвище писав, як Krywowiaza

Авіація працює по «своїм», або Мулінська катастрофа 1945 року

У свідомості багатьох російських дослідників, радянсько-японська кампанія постає майже ідеальною. Мемуари, література, вікіпедія та військова хроніка повністю підтверджує це, даючи однобоку модель сприйняття минулих подій. Успіхи відомі – 700 кілометровий бліцкриг 6 танкової армії через Хінган, захоплення в полон 600 тис. угруповання Квантунської армії, мінімальні втрати, та прорив сучасної прикордонної фортифікаційної системи оборони японських військ. Але навіть і тут, можна знайти «підводне каміння», у вигляді фактів, що свідомо приховувалися роками. До таких подій відносяться і інцидент 16 серпня 1945 року, коли радянські впс розбомбили власні війська які дислокувалися біля міста Мулін

1943-2022: Від нацистів – до рашистів

Імперія, яка ніколи не була до кінця засуджена й покарана за свої злочини в минулому, сьогодні повертається у своїй потворній, абсурдній реінкарнації держави-терориста. Спроби умиротворити агресора, призвели до катастрофічних наслідків – він знову чинить масові вбивства, депортації, зґвалтування і грабунки в самому центрі Європи в ХХІ столітті, реалізовуючи цілеспрямований, неприкритий, "ідеологічно обґрунтований", підкріплений псевдоісторичними наративами та дегуманізуючими формами пропаганди, акт геноциду української нації. Але, як показує історія, крах тиранії – неминучий

Коломацький переворот. Вибори Івана Мазепи

У всьому звинуватили гетьмана Івана Самойловича, засудили його і відправили разом з родиною у вигнання, а все майно конфіскували. Ініціатори змови проти Івана Самойловича і організатори цього катастрофічного походу отримали державні нагороди. У Національному архіві Швеції знайдені листи про ці історичні події. Ми надаємо повноцінні тексти німецькомовних джерел з перекладами українською