"Коли зненацька крізь таборову масу проходила людина підтягнена і чепурна, спокійна й маломовна, поголена, в чистій сорочці й у вичищеному взутті, то можна було без помилки вгадати її національність, партійність і прапор, під яким вона воювала".

Образ багатотисячної маси українських вояків, які в січні 1918 р. бажали захистити свою батьківщину від більшовиків, але натомість покірно розійшлися по домівках за наказом Центральної Ради – це створений сучасними публіцистами міф.

"– Василю! Не дивись на вогонь! Дивись на дитину! Він спустив очі, поглянув на малятко, яким так втішався. Знову поглянув на пожежу вбік своєї збірки, і знову на дитину...". 7 лютого 1918 року більшовики спалили будинок голови Центральної Ради.

Сташинського роздирала дилема. Він не хотів і не міг уявити себе в ролі вбивці невинної людини. Але й не підкоритися наказу не міг. Наслідки непослуху були цілком очевидні.

Так сталося, що про Квебек дуже мало знають у світі. Багато хто чув, що Канада – "двомовна країна", і що там є якісь "канадійські французи". Але що то за таємничі "французи" і як вони живуть не дуже й зрозуміло.

Один мільйон дев'яносто дві тисячі вісімсот вісім гривень! Саме стільки зібрала "Історична правда" під час краудфандингової кампанії під гаслом "Закритися чи змінитися?". Дякуємо всім добродіям, які долучились до створення фонду розвитку проекту. Далі буде!

"Cтручки гороху розкладали на lushchilka, де за допомогою поворотів барабана, спеціального пристрою й струменя води горошини відділяли від шкаралупи. Вилущений горох падав на стрічку конвеєра, яка доставляла його в сортувально-очисний цех".

"У повсякденному спілкуванні Буш доброзичливий, уважний до оточення, дорожить дружбою. Люди, які знають президента особисто, стверджують, що політичні переконання, абстрактні ідеї, теорії, партійна належність значать для Буша незрівнянно менше, ніж дружба, яку він ставить в один ряд із обов’язком перед країною й вірністю сім’ї".

Примір цих лицарів стане у нас чудом: Він піде від хати до хати й про лицарів з-під Крутів оповідатимуть діди внукам, він снитись буде по ночам в головах нових героїв аж до цього часу, доки весь народ не отрясе сну зі своїх повік, доки не потопче большевицької влади, доки в Київі не залопочуться на вежах жовто-сині прапори.

Крути – це перше зірвання лаштунків невільничої комедії, що відбувалася – в час революції! – на землях України, перше прозріння, що влада – то боротьба, а держава – то кров і залізо. Без Крут навіть такий акт, як акт 22 січня, був би документом без підпису. Бо такі акти мало "виголосити" – такі акти треба чинити.

Біографія крутянця: виключений із кадетського корпусу в Тифлісі за українофільство, учасник бою під Крутами, лицар Залізного хреста за Зимовий похід і бої, боронив Польщу від нацистів як офіцер полку люблінських уланів, учасник Армії крайової, загинув під час Варшавського постання…

У ХХ столітті комунізм віддзеркалювався у кіно у різних жанрах. Одні кінострічки розповідали про результати утвердження комунізму, в той час як інші критикували та висміювали нову ідеологію. В Українському католицькому університеті професор Валенсійського університету Карлос Флорес Хуберіяс розповів про те, яким чином комунізм зображується у кіно та як кіноіндустрія вплинула на сприйняття комунізму.