Для боротьби з українськими повстанцями співробітники МГБ УРСР на початку 50-х років застосовували спеціальні засоби, які дозволяли отруїти або знешкодити людину, а потім у непритомному стані захопити її.

Поляки вважали, що УНР хоче відібрати у них серце Польщі. Дев'ятого лютого (27 січня) 1918 у Бересті був підписаний мирний договір. Серед іншого у договорі було відзначено, що Холмщина і Підляшшя відходять УНР. Цей пункт і спричинив заворушення у Львові.

Було розуміння того, що ми вже так далеко зайшли, що зачистка Майдану нічого не дасть. Сам розвиток подій, психологічний настрій майданівців показував, що навіть якщо Майдан розженуть, це не буде кінцем — тоді почнеться вже інша історія…

"Українці дуже відрізняються від російських делегатів. Вони значно менш революційно налаштовані, вони набагато більше цікавляться своєю батьківщиною і дуже мало – соціалізмом. Їх власне не цікавить Росія, а виключно Україна, і всі їхні прагнення направлені на те, щоб якомога швидше звільнити її".

У квітні 1930 року "Кіно-газета" писала про "кричущий та неймовірний факт, що стався у Харкові. "Картину "Хліб", що відображає найострішу тему, тему класової боротьби на селі наші прокатники провалили. Випустили на екрани без належної промоції та реклами. Випустили раптово".

І злочини УПА щодо польського населення, і злочини АК щодо українського населення слід розглядати у взаємозв’язку, і оцінювати за єдиними стандартами

Як осмислити і переосмислити ціле століття? Які ідеї змінювали людину, штовхаючи до глобальних воєн і тоталітаризму? Як повернутися до свободи, справедливості і солідарності? Останні сторінки книги «Кривавий вік» Мирослава Поповича (рос).

Вперше вона з’явилася у Львові в липні 1966. Мала українське коріння і французьке ім’я. КГБ підозрював: вона – Джеймс Бонд у спідниці. Так почалася справа під криптонімом «Куртизанка».

"...Навряд чи Хрущов міг припустити, що передача Криму Україні, яку він підносив як великий акт, який скріпляв навіки дружбу російського й українського народів, стане шістдесят років потому каменем спотикання у відносинах між Росією й Україною".

"Коли зненацька крізь таборову масу проходила людина підтягнена і чепурна, спокійна й маломовна, поголена, в чистій сорочці й у вичищеному взутті, то можна було без помилки вгадати її національність, партійність і прапор, під яким вона воювала".

Образ багатотисячної маси українських вояків, які в січні 1918 р. бажали захистити свою батьківщину від більшовиків, але натомість покірно розійшлися по домівках за наказом Центральної Ради – це створений сучасними публіцистами міф.