Спецпроект

Як села перетворюються на місячний ландшафт. Аерофотозйомка Першої світової

На цих знімках вперше в історії генерали змогли побачити ворожі позиції у всіх деталях. А нам у річницю закінчення Першої світової ці фотки відкривають прямо-таки сейсмічні руйнації тієї війни - і теж у всіх деталях.

Знімати "з плеча" у відкритому літаку - справа нелегка
BBC

Зі здивуванням дізнався про службу аерофотозйомки у військах Першої Світової війни. Я чув, що знімали з дирижаблів, але не з маленьких двомісних біпланів.

Уявіть собі розмір якісної фотокамери у 1914 року. І уявіть крихкий літачок, всього лишень на 10 років новіший за той, що на ньому літали брати Райт. Один з пілотів сидить за штурвалом, інший висовує гігантську камеру за борт - на висоті 4-5 км.

Основним завданням було тримати обладнання "у фокусі", щоб із тремтячого літака робити якісні знімки. При цьому по тобі стріляють з землі, іноді ще й свої.

Смертність серед пілотів - відсотково - була вищою, ніж у піхотинців з окопів. Їм навіть парашутів не давали, бо вважалося, що тоді льотчик покидатиме машину при першій же нагоді замість того, щоб рятувати дорогий літальний апарат.

Британські аерофотографи зі своїм обладнанням. На вантажівці написано: "Photo section. Air Service"

Тим не менше, в таких важких умовах хлопці умудрилися наробити мільйони знімків, 500 тисяч досі можна знайти в різних європейських архівах.

Людяний момент - пілоти, які проводили аерофотозйомку в ті часи, літали без зброї, тільки з камерами. На почату війни, коли англійські і німецькі пілоти зустрічалися в повітрі, вони махали один одному на знак вітання. На жаль, це тривало недовго.

На цих знімках вперше в історії війни генерали змогли побачити ворожі позиції (а в умовах Першої світової це багатокілометрові лабіринти траншей) з досі небаченою деталізацією. А нам ці фотки відкривають прямо таки сейсмічні руйнації тієї війни - і теж із досі небаченою деталізацією.

Ось бельгійське село Пашендале - живописна місцина над болотами на північний схід від Іпру, у 1916-ому:

Звивиста дорога, кам'яна церква посередині, будиночки і пасовиська на меліорованих болотяних луках

А ось Пашендале в листопаді 1917, після Третьої битви за Іпр:

Впізнати місцину можна хіба що по залишках церкви, яку колом обходить дорога

Чого досягли англійці з союзниками, перетворивши миле сільце на кошмарний місячний ландшафт?

Реконструкцію наземних боїв під Пашендaле дивіться у розділі "Відео" 

Вони просунулися на 5 миль вперед, поклавши 140 тисяч людей - по трупу на кожні 5 сантиметрів.

Початок битви при Соммі. Ранок 1 липня 1916-го. Британці підривають міну, підведену під землею до німецьких позицій. Вона залишила кратер діаметром 70 і глибиною 21 метр. Фото ВВС

Через півроку німці повернули собі ці 5 миль, навіть без втрат.

А це вже Друга світова - аерофотозйомка німецької ракетної бази в Пенемюнде після нальоту союзницької авіації в 1944-ому

Джерело: The History Blog

План «Барбаросса». Що думали військові Гітлера?

Хоча було зрозуміло, що однією з головних причин нападу на Радянський Союз було прагнення здобути запаси (передусім нафту), яких бракувало німцям, без відповіді залишалося головне питання: чи мали вони ресурси, щоб здобути ресурси, яких прагнули? Одне слово: чи їхні бажання не перевищували здатність їх задовільнити? Урешті-решт, Гітлер так ніколи й не визнав цього недоліку плану «Барбаросса». Він хотів швидкої війни, щоб отримати доступ до сировини й землі, але сировина, яку він хотів мати найбільше (нафта), була неймовірно далеко.

«Антирадянський» Лифар

Ім’я Лифаря було заборонене на батьківщині протягом довгого часу, а його численні теоретичні праці з історії балету та хореографії не перекладалися російською та не видавалися у СРСР, не дивлячись на високий рівень радянського балету та його популярність як серед партеліти, так і пересічних радянських громадян. Проте йому вдалося (хоча, звісно, він поняття не мав про це) потрапити до секретного радянського видання – «методички» КҐБ 1968 року «Використання можливостей Радянського комітету з культурних зв’язків з співвітчизниками за кордоном у розвідувальній роботі».

Реакція киян на аварію Чорнобильської АЕС та її наслідки

Безпрецедентна техногенна катастрофа, що сталася в ніч на 26 квітня 1986 року на 4-му блоці ЧАЕС надала поштовх для «тектонічних» національних, соціальних та політичних процесів в українському суспільстві. Від початку, потенційна загроза життю та здоров’ю мешканців столичного мегаполісу викликала у них не просто стурбованість і невдоволення, а і, досить, нелояльні до влади закиди. Населення, активно реагувало на подію та її наслідки, а, особливо гостро, в травні того року.

Як українські націоналісти 1 травня святкували в рідному місті Путіна

Первинно 1 травня, як міжнародний день боротьби за права робітників, встановив ІІ Соціалістичний інтернаціонал у 1889 р. Усі українські партії початку XX століття вважали себе частиною соціалістичного руху. Включно із націоналістичною Українською Народною Партією (УНП), створеною М.Міхновським. До того, як російські комуністи та німецькі нацисти поставили «свято праці» на службу своїм ідеологіям, українські націоналісти виводили українців 1 травня на демонстрації, але виключно під синьо-жовтими прапорами. За право українських робітників на власну українську державу.