Спецпроект

Як села перетворюються на місячний ландшафт. Аерофотозйомка Першої світової

На цих знімках вперше в історії генерали змогли побачити ворожі позиції у всіх деталях. А нам у річницю закінчення Першої світової ці фотки відкривають прямо-таки сейсмічні руйнації тієї війни - і теж у всіх деталях.

Знімати "з плеча" у відкритому літаку - справа нелегка
BBC

Зі здивуванням дізнався про службу аерофотозйомки у військах Першої Світової війни. Я чув, що знімали з дирижаблів, але не з маленьких двомісних біпланів.

Уявіть собі розмір якісної фотокамери у 1914 року. І уявіть крихкий літачок, всього лишень на 10 років новіший за той, що на ньому літали брати Райт. Один з пілотів сидить за штурвалом, інший висовує гігантську камеру за борт - на висоті 4-5 км.

Основним завданням було тримати обладнання "у фокусі", щоб із тремтячого літака робити якісні знімки. При цьому по тобі стріляють з землі, іноді ще й свої.

Смертність серед пілотів - відсотково - була вищою, ніж у піхотинців з окопів. Їм навіть парашутів не давали, бо вважалося, що тоді льотчик покидатиме машину при першій же нагоді замість того, щоб рятувати дорогий літальний апарат.

Британські аерофотографи зі своїм обладнанням. На вантажівці написано: "Photo section. Air Service"

Тим не менше, в таких важких умовах хлопці умудрилися наробити мільйони знімків, 500 тисяч досі можна знайти в різних європейських архівах.

Людяний момент - пілоти, які проводили аерофотозйомку в ті часи, літали без зброї, тільки з камерами. На почату війни, коли англійські і німецькі пілоти зустрічалися в повітрі, вони махали один одному на знак вітання. На жаль, це тривало недовго.

На цих знімках вперше в історії війни генерали змогли побачити ворожі позиції (а в умовах Першої світової це багатокілометрові лабіринти траншей) з досі небаченою деталізацією. А нам ці фотки відкривають прямо таки сейсмічні руйнації тієї війни - і теж із досі небаченою деталізацією.

Ось бельгійське село Пашендале - живописна місцина над болотами на північний схід від Іпру, у 1916-ому:

Звивиста дорога, кам'яна церква посередині, будиночки і пасовиська на меліорованих болотяних луках

А ось Пашендале в листопаді 1917, після Третьої битви за Іпр:

Впізнати місцину можна хіба що по залишках церкви, яку колом обходить дорога

Чого досягли англійці з союзниками, перетворивши миле сільце на кошмарний місячний ландшафт?

Реконструкцію наземних боїв під Пашендaле дивіться у розділі "Відео" 

Вони просунулися на 5 миль вперед, поклавши 140 тисяч людей - по трупу на кожні 5 сантиметрів.

Початок битви при Соммі. Ранок 1 липня 1916-го. Британці підривають міну, підведену під землею до німецьких позицій. Вона залишила кратер діаметром 70 і глибиною 21 метр. Фото ВВС

Через півроку німці повернули собі ці 5 миль, навіть без втрат.

А це вже Друга світова - аерофотозйомка німецької ракетної бази в Пенемюнде після нальоту союзницької авіації в 1944-ому

Джерело: The History Blog

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"

Бабин Яр: гібридні контексти Сергія Лозниці

Мабуть, головною зіркою антиукраїнського шабашу, влаштованого цього року Меморіальним центром Голокосту «Бабин Яр» на багатостраждальних кістках його жертв, став кінорежисер Сергій Лозниця зі своїм фільмом «Бабин Яр. Контекст».