Спецпроект

Шматок металу на засмальцьованій сорочці

Звичайно, в буденному житті він ходив, як і положено - красивий і доглянутий. А до людей - в дуже поношених речах... Чи щоби показати свою скромність, чи щоби морду не набили...

Помер Микола Залудяк - в моєму сприйнятті один із стовпів ще совєтської Полтавщини. Маю два спогади про те, як він ще рулив у Кременчуці партією. До речі, мій батько чимось на нього був схожий і любив ходити так поважно, тож їх час від часу плутали...

Перший спогад - ще дитячий. Пішли ми з батьками до краєзнавчого музею, я зовсім пуцвірок була, може ще в школу не ходила, а як ходила, то десь перші класи. І застали ми, як шановне керівництво міста вже музей оглянули і музейники вручали їм якісь значки. Партійці відмовлялися - нащо воно їм треба, а екскурсоводи наполягали - беріть-беріть, це в нас традиція така, усім відвідувачам значки давати.

Я то почула і дуже зраділа, бо якраз був період захоплення значками. Тож, огляд експозиції пройшов у мріях і підрахунках: це якщо всім відвідувачам дають, то принаймні мені аж три значка дістанеться, бо ж з мамою і татом іду... І яким жеж гірким було моє розчарування, коли при виході з музею жодна курва (перпепрошую шановне товариство) нас не зустріла і жодного значка не дала...

Вочевидь, це була перша зустріч з брехнею. Я вже не пам'ятаю, що я тоді казала, а батьки цей епізод довго згадували і говорили, що я довго повторювала: "Боже, які тільки люди брехливі бувають...". Нє, ну справді, от нафіга тим партійним бонзам якісь захудалі шматочки металу. А дитині - радість би була....

А другий спомин - про мітинги, які в кінці вісімдесятих - на початку 1990-х відбувалися. І ви би бачили, в яких засмальцьованих карточках з'являлися на ці мітинги, тоде ще екологічної спрямованості, тодішні партійці, серед яких був і Залудяк.

Звичайно, в буденному житті він ходив, як і положено - красивий і доглянутий. А до людей - в дуже поношених речах... Чи щоби показати свою скромність, чи щоби морду не набили,  чи щоби не виділятися з натовпу.... Але тоді для чого на сцену пертися?

Але нічого, як бачите, партійці колишні дуже гарно прилаштувалися і при всіх попередніх владах. І морду йому не набили, і в 1992-1998-му роках губернатором Полтавщини встиг попрацювати. Але все одно в 69 років помер.

Володимир В'ятрович: "Волинь" vs "Катинь"

Здавалося, після пов'язаної з "Катинню" Смоленської трагедії 2010 року вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент "Катинь" уже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – "Волинь". Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули "Волинь-43") стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.

Ігор Кравець: Дві Волині в одній

Польський Сейм проголосував закон, що встановлює нове державне свято — «День пам’яті про поляків — жертв геноциду, скоєного ОУН-УПА на Східних Кресах Другої Речі Посполитої». Сама назва — неоколоніяльна, і автор закону — давній прихильник кремлівських наративів, утім член «антикачинської коаліції» Дональда Туска, Тадуеш Самборський. Єдиною, хто утрималася під час голосування, була Александра Узнанська-Вісьнєвська. Усі інші — «за». Рідкісний, але як же виразний колоніяльний консенсус у польському Сеймі.

Богдан Червак: Останній президент УНР на вигнанні. Миколі Плав’юку – 100 років(?)!

5 червня 1925 року, за іншими даними 1927 року, народився останній президент УНР на вигнанні, голова ОУН Микола Плав’юк. Якщо припустити, що вірна дата – 5 червня 1925-го, то цьогоріч йому виповнюється сто років!

Віталій Скальський: День народження та невідомі фото крутянця Григорія Піпського

Постать Григорія Піпського для зацікавлених не потребує особливого представлення. Традиція говорить, що саме він - галичанин Григорій Піпський – під час розстрілу росіянами-більшовиками після бою під Крутами наприкінці січня 1918 року заспівав «Ще не вмерла Україна…».