Екс-міністра оборони СРСР Язова в Литві заочно засудили до 10 років за 1991 рік

Вільнюський окружний суд Литви заочно засудив 67 колишніх радянських посадових осіб за воєнні злочини і злочини проти людяності під час захоплення Вільнюської телевежі в січні 1991 року. Найбільш високопоставленим з-поміж засуджених є міністр оборони СРСР Дмитро Язов.

Їх засуджено до позбавлення волі на терміни від 4 до 14 років, повідомляє Цензор.НЕТ із посиланням на Delfi.

Лише два радянські офіцери були присутні в залі суду. Це громадяни Росії - Юрій Мель, затриманий у Литві 2014 року, і Геннадій Іванов, що проживає у Вільнюсі. Усіх інших засудили заочно. Окрім Язова, воєнними злочинцями заочно визнано колишнього начальника Вільнюського гарнізону Радянської армії Володимира Усхопчика (14 років позбавлення волі), офіцера КГБ Михайла Головатова (12 років позбавлення волі) та інших.

 Після розпаду СРСР генерал-майор Володимир Усхопчик був заступником міністра оборони Республіки Білорусь і проживає на території цієї держави 

Як випливає з обвинувального акта Генпрокуратури Литви, всіх підсудних визнали винними у створенні в 1990 році організованої групи військових і політиків, метою якої було повернення Литви до складу СРСР шляхом захоплення органів влади і стратегічних об'єктів.

Президент Литви Даля Грібаускайте назвала вирок очною ставкою з правдою і днем історичного правосуддя.

"Хоча в пошуку правди і прагненні до правосуддя ми зіткнулися з опором і відсутністю доброї волі з боку сусідньої Росії, день історичного правосуддя все ж прийшов - винні, через яких загинули люди, які мирно захищали, названі судом", - додала вона.

 Генеральний секретар КПРС Михайло Горбачов (ліворуч) та міністр оборони Дмитро Язов (праворуч)

Міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс підкреслив, що вирок Вільнюського окружного суду - це нагадування воєнним злочинцям наших днів.

"Ця звістка не тільки тим, хто ймовірно здійснював військові злочини в ті роки, але і тим, хто робить ці злочини проти мирних людей сьогодні, порушуючи права людини і права суверенних держав", - сказав Лінкявічюс.

У МЗС РФ рішення суду Вільнюса назвали маніпулятивним і заявили, що в ході процесу "були порушені основоположні принципи правосуддя".

ДОВІДКА:

У ніч на 13 січня 1991 частини Радянської армії та спецпідрозділи силових органів захопили Вільнюську телевежу і будівлю Литовського радіо. Це сталося через рік після того, як республіка оголосила про відновлення своєї незалежності й вихід з СРСР. 14 осіб загинуло, сотні постраждали.

На той час міністром оборони СРСР був Маршал Радянського Союзу Дмитро Язов, який займав посаду з 1987 року. Зараз йому 94 роки, він проживає у Москві.

Читайте також:

Спогади учасника студзагону оборони Вільнюса 1991 року

Литва під кулеметними зливами. Епізод перший: "Червоні йдуть!"

Як Роман Шухевич-"Щука" тричі березневу Тису перепливав

Роман Шухевич був чудовим плавцем, чемпіоном українських національних змагань з плавання. У нього була цивільна мрія – до 40-річчя переплести протоку Ла-Манш. Готувався, тренувався, багато плавав. Але на практиці – довелось боротись з окупантами й тричі долати Тису. Не для того, щоб втекти від відповідальності. А для того, щоб виконати свій обов'язок вояка, борця за незалежну й соборну Україну.

Яким був радянський лад? Судження історика

Деякі експерти пов'язують оптимістичні для нас перспективи в російсько-українській війні з відходом Владіміра Путіна від влади. Однак він є надто пересічною фігурою, яка не заслуговує сполученого з нею терміну "путінізм". Ми повинні усвідомити самі і переконати союзників у тому, що Російська Федерація являє собою екзистенційну загрозу для всіх народів, які потрапили в орбіту Кремля. Конкретна фігура очільника російських панівних кіл – справа другорядна. Ця країна готова порушувати встановлений світопорядок за будь-яких умов.

Вийти на слід Романа Шухевича. Невдала спроба МГБ

Планів і операцій МГБ із розшуку Романа Шухевича було багато. Але всі вони не мали успіху. І лише 5 березня 1950 року чекісти змогли вистежити його у селі Білогорща поблизу Львова. Того разу йому не вдалося вирватися з оточення. Довелося прийняти останній нерівний бій, в якому Головнокомандувач УПА загинув. Водночас працівники МГБ могли б встановити його місце переховування ще роком-півтора раніше. Але не все пішло так, як вони задумали.

"Троянські вісті". Український Мюнхгаузен та інші помічники більшовицьких людоловів

Як і кого з українських діячів більшовики використовували для спецоперацій на Заході.