Слідчий комітет РФ порушив справу проти литовських суддів за вирок Язову

Слідчий комітет Російської Федерації порушив кримінальну справу проти суддів Вільнюського окружного суду, який заочно засудив колишнього міністра оборони СРСР Дмитра Язова до 10-річного ув'язнення за застосування військ проти прихильників незалежності Литви в 1991 році.

Про це повідомляє Укрінформ із посиланням на ТАСС.

"За підсумками процесуальної перевірки у Слідчому комітеті Росії порушено кримінальну справу стосовно суддів Вільнюського окружного суду Айнори Мацявічене, Айви Сувілене, Віргінії Тамошюнайте і Артураса Шумскаса. Вони підозрюються в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 305 КК РФ ("Винесення свідомо неправосудного вироку")", - сказала офіційний представник СК РФ Світлана Петренко.

Нагадаємо, 27 березня Вільнюський окружний суд Литви засудив  67 колишніх радянських посадових осіб на чолі з маршалом Дмитром Язовим за воєнні злочини і злочини проти людяності під час захоплення Вільнюської телевежі в січні 1991 року. Усі, окрім двох офіцерів, були засуджені заочно на терміни від 4 до 14 років. 

Усіх підсудних визнали винними у створенні в 1990 році організованої групи військових і політиків, метою якої було повернення Литви до складу СРСР шляхом захоплення органів влади і стратегічних об'єктів.

У МЗС РФ рішення суду Вільнюса назвали маніпулятивним і заявили, що в ході процесу "були порушені основоположні принципи правосуддя".

ДОВІДКА:

У ніч на 13 січня 1991 частини Радянської армії та спецпідрозділи силових органів захопили Вільнюську телевежу і будівлю Литовського радіо. Це сталося через рік після того, як республіка оголосила про відновлення своєї незалежності й вихід з СРСР. 14 осіб загинуло, сотні постраждали.

На той час міністром оборони СРСР був Маршал Радянського Союзу Дмитро Язов, який займав посаду з 1987 року. Зараз йому 94 роки, він проживає у Москві.

Читайте також:

Спогади учасника студзагону оборони Вільнюса 1991 року

Литва під кулеметними зливами. Епізод перший: "Червоні йдуть!"

Биківня: таємне місце масових поховань жертв сталінського терору

Історія Биківнянських могил — це історія місця масових поховань жертв сталінського терору, яке було приховане від суспільства протягом багатьох років. Биківня — це місце-символ, де були поховані голоси, яких змусили замовкнути. Це не просто могили, це багато людей, кожен із яких міг змінити щось у світі.

Ярослава Музика: зберігачка творів бойчукістів

Підсвідомо відчуваючи небезпеку для заарештованої дружини Ярослави, чоловік Максим Музика сховав твори Михайла Бойчука та його послідовників, що зберігалися вдома, замурувавши роботи між дверима їхньої квартири і суміжнього помешкання сестри. Повернувшись, художниця продовжувала переховувати спадщину Михайла Бойчука, прекрасно розуміючи ступінь ризику.

Платоніда Хоткевич. «Щоб нічого не надрукувала про чоловіка»

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України знайдено тоненьку справу на Платоніду Хоткевич – дружину визначного українського діяча Гната Хоткевича, який був репресований сталінським режимом і розстріляний 8 жовтня 1938 року за "участь у контрреволюційній діяльності і шпигунство на користь Німеччини". Дружину ж органи СМЕРШ вистежили після Другої світової війни у Празі і заарештували, "щоб нічого не надрукувала про чоловіка".

"Моя війна". Уривок із книги Валерія Залужного

"Моя війна" — це особиста розповідь генерала Валерія Залужного про шлях від хлопчака до Головнокомандувача Збройних Сил України, а водночас це історія країни, яка прямує до війни: спершу примарної, у можливість якої ніхто не вірив, а згодом великої, ґлобальної, повномасштабної.