Чому дратують "герої"?

Мабуть, кожна держава світу має найвище звання, яким нагороджує своїх визначних людей. У Франції це Орден Почесного Леґіону, у Польщі — орден Білого Орла, у Великобританії — Хрест Вікторії і т.д. У нас, в Україні, як знаєте, Герой України. Цю відзнаку почали вручати аж на сьомому році Незалежности. Особі, яка відзначена званням Герой України вручається орден «Золота Зірка» або орден Держави. І як то водиться, в пострадянському суспільстві, з цією нагородою в Україні вийшла ціла закаламанція

Мабуть, кожна держава світу має найвище звання, яким нагороджує своїх визначних людей. У Франції це Орден Почесного Леґіону, у Польщі — орден Білого Орла, у Великобританії — Хрест Вікторії і т.д. У нас, в Україні, як знаєте, Герой України.

Цю відзнаку почали вручати аж на сьомому році Незалежности. Особі, яка відзначена званням Герой України вручається орден "Золота Зірка" або орден Держави. І як то водиться, в пострадянському суспільстві, з цією нагородою в Україні вийшла ціла закаламанція. Найдивніше, що у вікіпедійній статті "Герой України" нема повного переліку Героїв України, хоча є "Список Героїв України". І там чимало суперечливих моментів. Відомі випадки, коли це найвище державне звання намагалися скасувати через суд або ж і скасували.

 

А також у списку бачимо деякі контроверсійні особи, які тепер або ж виявили свою прихильність до Росії (В. Богуслаєв), або ж їх звільнили за законом "Про очищення влади" (Ю. Алєксєєв), не кажучи про тих, хто не визначився під час російсько-української війни. Якщо хтось з журналістів узявся б дослідити наших Героїв, то ми дізналися б багато цікавого. Тепер, з'ясовується, є засекречені Герої України, які відзначилися в російсько-українській війні, що наразі можна зрозуміти.

Але суть в иншому. Лише в Росії, Україні й Білорусі, а, може, ще в якихось азіятських державах, є найвища відзнака "Герой". Це, наче свідчить про наш нерозривний зв'язок з радянсько-комуністичним минулим і з Росією. Не стало розуму в наших державних мужів у Києві, аби якось інакше назвати найвищу українську нагороду. Ба навіть забракло розуму розділити найвищу нагороду на дві рівноцінні, до чого навіть додумалися були в СРСР, де існував Герой СРСР і Герой Соціалістичної Праці.

А оскільки в українців слово "герой" асоціюється з воєнною доблестю чи з якимись неймовірними героїчними вчинками, то українці здивовано або обурливо сприймають повідомлення про те, що відзнакою "Герой України" нагороджують не справді героїв, а бізнесменів, політиків-перекинчиків, директорів великих заводів, письменників, спортсменів. Якщо підходити з такими мірками, то треба відвіяти половину "Героїв України". Хоча в положенні про нагороду "Герой України" пише, що це "найвищий ступінь відзнаки в Україні, що надається громадянам України за здійснення визначного геройського вчинку або видатного трудового досягнення". Тобто, даруйте за іронію, Герой СРСР і Герой Соціалістичної Праці вкупі.

Тому нашій найвищій владі треба змінити назву найвищої державної нагороди і розмежувати ці дві нагороди. Наприклад, "Лицарем України" може бути особа, яка здійснила визначний геройський вчинок, а "Обличчям України" чи "Прикладом України" може бути особа яка досягла визначних успіхів у праці, творчості, спорті, доброчинстві тощо. І забути про ордени з п'ятикутними зірками. Але, як розумієте, тепер нашій верховній владі не до цього. Тому треба трохи потерпіти і після Перемоги відрізати ще й цей радянсько-російський хвіст у нашій нагородній системі.

Володимир В'ятрович: "Волинь" vs "Катинь"

Здавалося, після пов'язаної з "Катинню" Смоленської трагедії 2010 року вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент "Катинь" уже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – "Волинь". Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули "Волинь-43") стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.

Ігор Кравець: Дві Волині в одній

Польський Сейм проголосував закон, що встановлює нове державне свято — «День пам’яті про поляків — жертв геноциду, скоєного ОУН-УПА на Східних Кресах Другої Речі Посполитої». Сама назва — неоколоніяльна, і автор закону — давній прихильник кремлівських наративів, утім член «антикачинської коаліції» Дональда Туска, Тадуеш Самборський. Єдиною, хто утрималася під час голосування, була Александра Узнанська-Вісьнєвська. Усі інші — «за». Рідкісний, але як же виразний колоніяльний консенсус у польському Сеймі.

Богдан Червак: Останній президент УНР на вигнанні. Миколі Плав’юку – 100 років(?)!

5 червня 1925 року, за іншими даними 1927 року, народився останній президент УНР на вигнанні, голова ОУН Микола Плав’юк. Якщо припустити, що вірна дата – 5 червня 1925-го, то цьогоріч йому виповнюється сто років!

Віталій Скальський: День народження та невідомі фото крутянця Григорія Піпського

Постать Григорія Піпського для зацікавлених не потребує особливого представлення. Традиція говорить, що саме він - галичанин Григорій Піпський – під час розстрілу росіянами-більшовиками після бою під Крутами наприкінці січня 1918 року заспівав «Ще не вмерла Україна…».