Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка – 2025

27 серпня, у 169-ту річницю від дня народження Івана Франка, у Дрогобичі відбулася ІX урочиста церемонія нагородження лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка.

Про це повідомили на сайті Міжнародного фонду Івана Франка.

Переможцем став українсько-американський філолог, кандидат філологічних наук, доктор філософії, повний професор кафедри сучасних мов і культур університету "Пейс" (Нью-Йорк) – Андрій Даниленко.

Премія, за визначенням 12 членів міжнародного журі з Австрії, Словаччини та України, присуджена за монографію "Від Біблії до Шекспіра. Пантелеймон Куліш і формування української літературної мови".

У 2025 році на здобуття Міжнародної премії претендувало 13 монографій науковців із 3-х країн: Польщі, Америки та України. До короткого списку премії також увійшли: колективна монографія "Країна солі і нафти": описи подорожей Дрогобиччиною у 1768–1914 роках. Студії. Документи. Матеріали, 2024 — автори: Богдан Лазорак, Беата Скварек і Тетяна Лазорак. А також монографія "Gloria et sacrum. Історична проза української еміґрації" Ігоря Набитовича, професора Університету імені Марії Кюрі-Склодовської (Люблін) та Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.

Під час урочистостей директор Міжнародного фонду Івана Франка Ігор Курус зазначив, що, окрім грошової винагороди у 275 тисяч гривень, лауреат Премії отримав медаль та диплом. 

Міжнародну премію імені Івана Франка заснував онук Великого Українця – Роланд Франко. Найвищу відзнаку в галузі гуманітаристики присуджують щорічно із 2016 року.

Серед лауреатів попередніх років — кардинал Любомир Гузар, професор Міхаель Мозер (Відень), академік Олег Шаблій (Львів), професорка Ярослава Мельник (Львів), доцент Йоганнес Ремі (Гельсінкі), професорка Марія Грація Бартоліні (Мілан), професор Ігор Сердюк (Полтава), професор Леонід Тимошенко (Дрогобич), франкознавець Микола Легкий (Львів) та історик Олексій Сокирко (Київ).

 

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.