Проєкт "Обличчя Незалежності" записав свідчення про депортацію польськими комуністами 1946 року

У рамках проєкту "Обличчя незалежності" записали документальні свідчення Юрія Біласа, родину якого вбили під час депортації 1946 року в селі Завадка Морахівська.

Нагадаємо, 29 липня Президент України підписав закон про визнання депортацією примусового переселення українців із Польської Народної Республіки у 1944–1951 роках.

Юрій Білас народився 1945 року в селі Завадка Морахівська, де більшість мешканців була українцями. Він поділився свідченнями, як поляки стирали українські церкви та школи, та як під час депортації 1946 року польські комуністи вбивали цивільних українців, серед яких його мама, батько та 7-річна сестра.

Різанина в Завадці Морохівській — злочин, скоєний підрозділами Польської народної армії проти цивільного населення українського села Завадка Морохівська 25 січня, 28 березня та 13 квітня 1946 року.

Канал "Обличчя незалежності" стартував у серпні 2021-го як документальний проєкт журналістки Дарії Гірної спільно із онлайн-журналом Reporters. Це цикл із понад 40 відеомонологів українських дисидентів та учасників руху опору СРСР, які знайомлять із малодослідженою сторінкою історії України: масовими репресіями й політичними розправами комуністичної влади над українською інтелігенцією у 1960-80-х роках. Сьогодні контент каналу спрямований на висвітлення політики національної пам'яті, комуністичної окупації України та видатних українців у ХХ та ХХІ століттях.

Переглянути інтерв'ю з Юрієм Біласом можна на каналі "Обличчя незалежності" за посиланням

 

Як СБ ОУН викрила цінного агента мдб урср у своїх лавах

"Бистра" призначила Ярославу Морозу зустріч на 30 червня в селі Модричі Дрогобицького району, де мала передати йому пошту та усні вказівки. На місце зустрічі він прямував у супроводі "Ворона" і чотирьох повстанців, які забезпечували охорону і перехід кордону. Вранці в селі група потрапила в засідку і вступила в бій. Мороз дістав важкі поранення в ногу й живіт і в такому стані був захоплений. Працівникові Дрогобицького управління мдб, який перший підоспів до нього, заявив, що він є представником Центрального Проводу ОУН, попросив зберегти йому життя і залишити сам факт взяття його в полон у таємниці.

Мої Танюки: Штрихи до родинного портрета

Мама дуже пишалася братом-режисером, активно листувалася з ним у радянські часи. Дядько теж писав їй багатосторінкові відповіді, детально оповідаючи про свої театральні справи, постановки, статті дружини. Коли ж він повернувся до Києва, поринув у політику та став народним депутатом України, вона майже щотижня телефонувала йому з Дягови, даючи "цінні поради". Часом матуся забувала, що перед нею вже не той "меншенький" брат, а державний діяч.

Письменник Ігор Костецький. КДБ ловив його, та не…

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України є чимало справ агентурної розробки, в яких інтрига тримається до останніх сторінок. Серед таких – чотиритомна справа на українського письменника, перекладача, літературознавця, режисера і видавця Ігоря Костецького, якій чекісти спершу дали назву "Письменник". У ній задокументовано численні намагання працівників кдб схилити на свій бік неординарного, екстравагантного, епатажного, амбітного письменника-модерніста.

"Велика війна професорів". Уривок із книги Мацея Ґурного

Новаторське дослідження польського історика Мацея Ґурного про те, як Перша світова війна точилася не лише на фронтах, а й у головах інтелектуалів. Серед географів, антропологів, психологів, істориків та соціологів Європи — від Парижа до Львова, від Відня до Белграда — розгорталася своя "війна духу", битва за визначення націй, рас, територій і кордонів, за право описувати "інших" і конструювати "своїх". У праці автор згадує низку українських інтелектуалів, які долучилися до дискурсу національної характерології, зокрема Степана Рудницького — географа, який відіграв головну роль у формуванні уявлень про українську етнічну територію.