Церемонія прощання з прапором

На наших цвинтарях майорять десятки тисяч прапорів, багато із яких - національні. На сонці, вітрі та дощі вони знищуються. За давньою лицарською традицією, яка плекається і в Пласті: прапор не можна прати, його - якщо не піддається реставруванню і не підлягає збереженню - можна лише спалити.

Ряд країн, як от США, мають традицію прощання із прапором. Його реалізовують скавти або ветеранська організація "Американський легіон". Прапори збирають упродовж року у спеціальних пунктах (скавтських домівках), у підготовлені ємкості. А на день прапора - після відповідної молитви - спалюють.

У Данії церемонія прощання з національним прапором регулюється окремим державним законом. Важлива особливіть цієї церемонії - вона не є публічною. Бо це ж національний прапор і публічне спалення граничить із розумінням, яке може потрактувати такий обряд збесчещенням державного символу.

Упродож останнього року кілька людей звертались до мене з пропозицією, щоб Пласт, як і скавти у США, взяв на себе цю важливу функцію. Через запровадження церемонії прощання з прапором. У Кривому Розі таку церемонію навіть реалізували, однак через публічний характер заходу вона була потрактована частиною громадянства, як наруга над прапорами.

Мін'юст давно вже розробляє Закон України про державний прапор, але його досі немає. Теоретично церемонія прощання (як і правила використання) мала би бути виписана там. Але десятки тисяч прапорів - через війну і багато смертей - вже сьогодні мають невідповідний вигляд. Основна маса таких полотнищ не має історичної цінності для музеїв чи родин, які беруть їх на збереження.

Кілька днів тому Крайовий мандрівний вишкільний табір "Говерля" піднявся у Горганах до бункера полковника УПА Миколи Твердохліба-"Грома". Із місця смерті командира військової округи УПА "Говерля" діти принесли два прапори, які вже виглядали далеко не так, як мають виглядати прапори. Того ж вечора відбулась пластова ватра.

Комендант згаданого пластового табору готує пам'ятку щодо церемоніалу прощання з прапором для пластунв і пластових осередків. Тут опишу лиш кілька основних порад, як максимально урочисто можна провести церемонію прощання із прапором, яка була проведена в серпні 2025 року на пластовому таборі "Говерля".

1. Прощання відбуваєтсья під спів пісні "Прапоре наш". Пісня написана століття тому юнаком, який виростав дитиною під час визвольної війни. Пісня надзвичайно символічна, зокрема тому, що її автора - гетьманського пластуна-скоба - розстріляло гестапо на Куртумовій горі у Львові. Він не зламав пластової присяги, залашився вірним словам свого вірша-пісні про прапор.

2. Прощання із прапором відбувається не публічно. Можна із запрошеними гостями, але не під відеокамери для подальшої трансляції тим, хто може не зрозуміти що і для чого відбувається. Захід цей буде тим важливішим, чим більше матиме інтимний характер (в розумінні ціннісної близькості учасників церемонії). Бо це прощання з прапором, а не щось інше.

3. Перед церемонією має бути слово-пояснення. Прощання відбуваєтсья - як на світлині - при урочисто розгорнутому державнному прапорі (у пластовій практиці розгортаєтсья також червоно-чорний прапор боротьби за незалежність України). Це дуже важливо, бо прапор із яким відбувається прощання, має бути складеним, його не видно. Важлива візуалізація, що цей час належить прапору - національному і державному символу.

4. Честь прапору. Вона виявляється у тому, що присутні стають на струнко і виконують пісню "Прапоре наш" (співають, а не слухають запис). Хорунжі із чинними прапорами, які на древках, отримують команду: "Прапори, почесть дай!" (древка прапорів приводяться у горизонтальне положення, а прапори на них не мають торкатись землі).

5. Прапор не кидаєтсья у вогонь, як щось не потрібне, а кладеться акуратно у ватру, яка вже догоряє (звісно, краще в темну пору дня, що складає додаткову емоційність церемонії).

6. Після того, як прапор покладено у вогонь, хорунжий/-жа/-жі, які принесли його до вогню - стає/-ють на струнко і віддає/-ють останню честь прапору.

7. Ватра, у якій відбуваєтсья церемонія прощання із прапором, має бути у загальній свідомості місцем відповідної церемонії, а тому не використовується для інших побутових цілей (спалювання сміття, приготування їжі тощо).

8. Попіл з ватри, не викидається кудись, а найкраще - залишаєтсья на місці і закладається дерном (відповідно перед розпальюванням вогню цей дерн завбачливо складається для того, щоб опісля повернути це місце до природного стану).

І насамкінець, якщо не знаєте, що зробити зі старими уживаними прапорами, то зверністься до пластунів. Попросиіть їх провести почесну церемонію прощання із прапором. Щоб ті, які гинуть за нього і борються - були спокійні, що наш державний символ у надійних руках тих, хто обрав служіння за свою місію та знає безцінну вартість прапору. СКОБ!