Пам’яті Андрія Куцана "Звіздуна"

Члена ОУН (б) Андрія Куцана «Звідуна» поховали в Мюнхені біля могили Провідника.

 

Провід Організації Українських Націоналістів з глибоким сумом повідомляє, що 3 жовтня 2023 року в Мюнхені відійшов у вічність провідний член ОУН (б) та довголітній діяч на громадській ниві Андрій Куцан – "Звідун".

Народився 26 жовтня 1933 року в Микулинцях, Тернопільська обл., в патріотичній родині. Батьків звали: мама Олена, з дому Чарнецька, батько – Володимир. Обоє народилися в Микулинцях. Також у родині було дві сестри: Романа і Оксана, та брат Олег, останній народився вже в Німеччині. В 1933 році батько був репресований, поляки присудили йому три роки тюрми за те, що розповсюджував націоналістичну літературу.

У вимушену еміграцію 11-річним Андрій виїхав 14 березня 1944 р. з батьками, а сестер не встигли забрати через швидке просування фронту, їх виховала рідна тітка, й нині живуть в Україні. Скитання біженця Андрія Куцана привело його родину до Німеччини, де вони зупинилися в м. Іммельборні, земля Тюрингія, де німці їх притягнули до примусової роботи.

Після закінчення війни родина подалася до американської зони окупованої Німеччини. Там знайшли притулок у таборі ДіПі в Берхтесгадені до 1951 р. В ньому закінчив шостий клас народної школи і продовжував навчання в Українській гімназії по різних таборах, а іспит зрілості склав 25 червня 1955 р. в гімназії, що була в Людвігсфельді біля Мюнхену.

Вступив до Пласту в 1946 р. в Карльсфельді, а в таборі ДіПі "Орлик" у Берхтесґадені мгр. Ярослав Бенцаль прийняв Куцана в 1949 р. до Юнацтва ОУН. Присягу члена ОУН склав у приміщенні будинку на Цеппелінштрассе в 1955 р. в присутності д-ра Миколи Філя, після чого відбулася перша особиста зустріч із Провідником Степаном Бандерою.

Вищу освіту почав здобувати за сприяння Архиєпископа Івана Бучка в Мадриді, де поступив на економічний факультет, а коли вичерпалася стипендія продовжив вивчати економіку в Гайделберзькому університеті, в Німеччині. Однак, восени 1964 р. А.Куцан змінив напрям своїх студій, він поїхав до Риму вивчати філософію та богослов'я, а завершив ці студії в австрійському університеті в Іннсбруку 1970 р.

Під час перебування в Римі Куцан був свідком приїзду на 2-ий Ватиканський Собор Митрополита Йосифа Сліпого, якого звільнили з російського ГУЛАГу. Своїм історичним виступом перед єпископами з усього світу Патріарх Йосиф Сліпий виступив із закликом надати катакомбній УГКЦ права помісної Церкви у форматі окремого Патріархату.

Куцан був учасником динамічної діяльності Патріарха Йосифа Сліпого, який здвигнув у Римі Собор Святої Софії та побудував приміщення, в якому відновив діяльність Богословської Академії, заснував УКУ і створив для кандидатів у священики Колегію Святої Софії.

В 1970 р. А. Куцан одружився з донькою Степана Бандери Наталкою. Цивільний шлюб вони заключили в Регенсбурзі, де жили батьки А. Куцана, 22 липня 1970 р. Церковне вінчання відбулося в Торонто, куди після вбивства Провідника Степана Бандери мати Наталки Ярослава Бандера-Опарівська переїхала зі своєю родиною. Подружжя Андрія Куцана й Наталки Бандери поселилося в Мюнхені, а в їхньому шлюбі народилося двоє дітей – Софія і Орест.

Професійно Андрій Куцан працював програмістом у відомій німецькій авіакомпанії, яка виробляла літаки та гвинтокрили, саме у відділі виробництва гелікоптерів.

Друг Андрій тривалий час очолював Тереновий Провід ОУН (б) в Німеччині та входив до складу Проводу ОУН (б).

Світлої пам'яті Андрій Куцан був активним і на громадській ниві, зокрема в Пласті. Він входив до Дирекції педагогічного Товариства "Рідна Школа" в Мюнхені. Протягом довгих років був керівним членом Управи Українського Інституту Освітньої Політики (УІОП), який був створений в приміщенні на Цеппелінштрассе, щоб дбати про збереження політичної й історичної спадщини, яку створили наші великі попередники. Нині Андрій Куцан приєднався до когорти заслужених і відданих членів визвольного руху, про які наступні покоління зберігатимуть пошану та вдячну пам'ять.

Заупокійна Служба Божа в пам'ять спочилого в Бозі Андрія Куцана була відправлена 11 жовтня о 18-ій годині в кафедральному соборі Покрови і Св. Апостола Андрія УГКЦ в Мюнхені.

Похорон відбувся 12 жовтня на старій частині цвинтаря Вальфрідгоф, де поруч у мирі спочивають сл. пам. Провідник Степан Бандера й Наталка Бандера-Куцан.

Вічна їм пам'ять!

Київ, 12 жовтня 2023 р. Провід ОУН (б)

Мюнхен, 12 жовтня 2023 р.

Володимир В'ятрович: "Волинь" vs "Катинь"

Здавалося, після пов'язаної з "Катинню" Смоленської трагедії 2010 року вона стане ще потужнішим символом, який єднатиме минуле і сучасність. Але на той момент "Катинь" уже активно витіснялася із суспільної свідомості іншою історичною темою – "Волинь". Події польсько-українського конфлікту в роки Другої світової (зведені до простої формули "Волинь-43") стали головною темою спочатку історичної публіцистики, а відтак – історичної політики.

Ігор Кравець: Дві Волині в одній

Польський Сейм проголосував закон, що встановлює нове державне свято — «День пам’яті про поляків — жертв геноциду, скоєного ОУН-УПА на Східних Кресах Другої Речі Посполитої». Сама назва — неоколоніяльна, і автор закону — давній прихильник кремлівських наративів, утім член «антикачинської коаліції» Дональда Туска, Тадуеш Самборський. Єдиною, хто утрималася під час голосування, була Александра Узнанська-Вісьнєвська. Усі інші — «за». Рідкісний, але як же виразний колоніяльний консенсус у польському Сеймі.

Богдан Червак: Останній президент УНР на вигнанні. Миколі Плав’юку – 100 років(?)!

5 червня 1925 року, за іншими даними 1927 року, народився останній президент УНР на вигнанні, голова ОУН Микола Плав’юк. Якщо припустити, що вірна дата – 5 червня 1925-го, то цьогоріч йому виповнюється сто років!

Віталій Скальський: День народження та невідомі фото крутянця Григорія Піпського

Постать Григорія Піпського для зацікавлених не потребує особливого представлення. Традиція говорить, що саме він - галичанин Григорій Піпський – під час розстрілу росіянами-більшовиками після бою під Крутами наприкінці січня 1918 року заспівав «Ще не вмерла Україна…».