Пам’яті Андрія Куцана "Звіздуна"

Члена ОУН (б) Андрія Куцана «Звідуна» поховали в Мюнхені біля могили Провідника.

 

Провід Організації Українських Націоналістів з глибоким сумом повідомляє, що 3 жовтня 2023 року в Мюнхені відійшов у вічність провідний член ОУН (б) та довголітній діяч на громадській ниві Андрій Куцан – "Звідун".

Народився 26 жовтня 1933 року в Микулинцях, Тернопільська обл., в патріотичній родині. Батьків звали: мама Олена, з дому Чарнецька, батько – Володимир. Обоє народилися в Микулинцях. Також у родині було дві сестри: Романа і Оксана, та брат Олег, останній народився вже в Німеччині. В 1933 році батько був репресований, поляки присудили йому три роки тюрми за те, що розповсюджував націоналістичну літературу.

У вимушену еміграцію 11-річним Андрій виїхав 14 березня 1944 р. з батьками, а сестер не встигли забрати через швидке просування фронту, їх виховала рідна тітка, й нині живуть в Україні. Скитання біженця Андрія Куцана привело його родину до Німеччини, де вони зупинилися в м. Іммельборні, земля Тюрингія, де німці їх притягнули до примусової роботи.

Після закінчення війни родина подалася до американської зони окупованої Німеччини. Там знайшли притулок у таборі ДіПі в Берхтесгадені до 1951 р. В ньому закінчив шостий клас народної школи і продовжував навчання в Українській гімназії по різних таборах, а іспит зрілості склав 25 червня 1955 р. в гімназії, що була в Людвігсфельді біля Мюнхену.

Вступив до Пласту в 1946 р. в Карльсфельді, а в таборі ДіПі "Орлик" у Берхтесґадені мгр. Ярослав Бенцаль прийняв Куцана в 1949 р. до Юнацтва ОУН. Присягу члена ОУН склав у приміщенні будинку на Цеппелінштрассе в 1955 р. в присутності д-ра Миколи Філя, після чого відбулася перша особиста зустріч із Провідником Степаном Бандерою.

Вищу освіту почав здобувати за сприяння Архиєпископа Івана Бучка в Мадриді, де поступив на економічний факультет, а коли вичерпалася стипендія продовжив вивчати економіку в Гайделберзькому університеті, в Німеччині. Однак, восени 1964 р. А.Куцан змінив напрям своїх студій, він поїхав до Риму вивчати філософію та богослов'я, а завершив ці студії в австрійському університеті в Іннсбруку 1970 р.

Під час перебування в Римі Куцан був свідком приїзду на 2-ий Ватиканський Собор Митрополита Йосифа Сліпого, якого звільнили з російського ГУЛАГу. Своїм історичним виступом перед єпископами з усього світу Патріарх Йосиф Сліпий виступив із закликом надати катакомбній УГКЦ права помісної Церкви у форматі окремого Патріархату.

Куцан був учасником динамічної діяльності Патріарха Йосифа Сліпого, який здвигнув у Римі Собор Святої Софії та побудував приміщення, в якому відновив діяльність Богословської Академії, заснував УКУ і створив для кандидатів у священики Колегію Святої Софії.

В 1970 р. А. Куцан одружився з донькою Степана Бандери Наталкою. Цивільний шлюб вони заключили в Регенсбурзі, де жили батьки А. Куцана, 22 липня 1970 р. Церковне вінчання відбулося в Торонто, куди після вбивства Провідника Степана Бандери мати Наталки Ярослава Бандера-Опарівська переїхала зі своєю родиною. Подружжя Андрія Куцана й Наталки Бандери поселилося в Мюнхені, а в їхньому шлюбі народилося двоє дітей – Софія і Орест.

Професійно Андрій Куцан працював програмістом у відомій німецькій авіакомпанії, яка виробляла літаки та гвинтокрили, саме у відділі виробництва гелікоптерів.

Друг Андрій тривалий час очолював Тереновий Провід ОУН (б) в Німеччині та входив до складу Проводу ОУН (б).

Світлої пам'яті Андрій Куцан був активним і на громадській ниві, зокрема в Пласті. Він входив до Дирекції педагогічного Товариства "Рідна Школа" в Мюнхені. Протягом довгих років був керівним членом Управи Українського Інституту Освітньої Політики (УІОП), який був створений в приміщенні на Цеппелінштрассе, щоб дбати про збереження політичної й історичної спадщини, яку створили наші великі попередники. Нині Андрій Куцан приєднався до когорти заслужених і відданих членів визвольного руху, про які наступні покоління зберігатимуть пошану та вдячну пам'ять.

Заупокійна Служба Божа в пам'ять спочилого в Бозі Андрія Куцана була відправлена 11 жовтня о 18-ій годині в кафедральному соборі Покрови і Св. Апостола Андрія УГКЦ в Мюнхені.

Похорон відбувся 12 жовтня на старій частині цвинтаря Вальфрідгоф, де поруч у мирі спочивають сл. пам. Провідник Степан Бандера й Наталка Бандера-Куцан.

Вічна їм пам'ять!

Київ, 12 жовтня 2023 р. Провід ОУН (б)

Мюнхен, 12 жовтня 2023 р.

Єфрем Лукацький: Камера, яка співчуває

Ще якихось чотири роки тому, перед початком війни, документальна фотографія в Україні вмирала. Мало кого у світі цікавили новини з України, а місцеві видання закривалися, насамперед звільняли фотографів, доручаючи текстовим журналістам фотографувати на телефон. Але війна змінила все. Тепер знімки знову стали потрібні. Кожен зі смартфоном став свідком. Вибух ракети — кров на асфальті — зображення в соцмережах.

Рефат Чубаров: Заява Меджлісу кримськотатарського народу щодо неприпустимості визнання Криму російським

Меджліс кримськотатарського народу – вищий представницький орган корінного кримськотатарського народу України – категорично відкидає будь-які пропозиції або дії, спрямовані на визнання російськими тимчасово окуповані території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, які є невід’ємною складовою частиною України в її міжнародно визнаних кордонах.

Олексій Мустафін: Гюнтер Гійом: шпигун, що керував справами німецького канцлера

Вранці 24 квітня 1974 року західнонімецька поліція затримала Гюнтера Гійома, особистого референта федерального канцлера Віллі Брандта. Двері будинку, де він жив разом з дружиною, референт відкрив «гостям» сам - як кажуть, у домашньому халаті. У чому його можуть звинуватити, Гійом вочевидь здогадувався, тому й не став відмовлятися, а одразу заявив: "Я офіцер Національної народної армії НДР та співробітник Міністерства державної безпеки. Прошу шанувати мою честь офіцера".

Олександр Зінченко: Чергова провокація з могилою українців на горі Монастир у Польщі

Що залишається польським правим, коли вони за 8 років нічого не змогли зробити, займаючись дрібними повокаціями та махінаціями у питанні складних питань спільної історії? Правильно - нові провокації, в сподіванні, що травмовані війною українці влаштують істерику та зупинять роботи в Пужниках і Углах.