17 вересня 1939-го. Допит петлюрівця про війну і ОУН

О 5:00 ранку 17 вересня 1939 року більшовики допомогли своїм німецьким союзникам по зброї — почавши вторгнення до західної частини України (тоді ці землі входили до складу Польщі). Опис наслідків подій "золотого вересня" вдалося знайти у протоколах допиту колишнього старшини, сотника Армії УНР — Олекси Костюченка.

О 5:00 ранку 17 вересня 1939 року більшовики допомогли своїм німецьким союзникам по зброї — почавши вторгнення до західної частини України (тоді ці землі входили до складу Польщі). Опис наслідків подій "золотого вересня" вдалося знайти у протоколах допиту колишнього старшини, сотника Армії УНР — Олекси Костюченка.

Харків'янин, який ще в 1918 році обрав для себе альтернативою службу Україні, після поразки Української Народної Республіки у війні за незалежність, вимушено опинився в еміграції, здобув освіту інженера-агронома і був свідком окупації Галичини у вересні 1939 року. 7 листопада 1940 року його заарештували у с. Залукві, що біля Галича. Настрої суспільства та страх потрапити до більшовицьких пазурів, розповідь про підпілля ОУН, з яким Костюченко мав короткий зв'язок, можна відчути, прочитавши короткий літопис його допитів у катівнях НКВС.

 
Титульна сторінка карної справи Костюченка О. П.
 Архів УСБУ в Івано-Франківській області

Більшовицьке вторгення

Протокол допиту

обвинуваченого

Костюченка Олескія Павловича.

Костюченко О. П. — 1892 року народження, 

уродженець м. Харкова, без громадянства,

до арешту мешкав у с. Залукві, Галицького р-ну, 

Станіславської обл., працював інженером-агрономом 

Держплодорозсадника, з службовців, з вищою освітою,

з 1918 по 1920 рр. служив у армії УНР, у ранзі капітана,

в царській армії поручник, з 1920 року на еміграції 

в колишній Польщі.

22 квітня 1941 року.

Питання: Чи виїжджали Ви з с. Залукви  Галицького району  після вступу частин Червоної армії на територію Західної України?

Відповідь: Так, виїжджав до Львова і Перемишля. У Львові я був у кінці жовтня, а згодом, на початку і в кінці листопада 1939 року. У кінці жовтня того ж року я поїхав зі Львова до Перемишля.

Питання: У чому була причина Ваших відвідин Львова і Перемишля?

Відповідь: Не буду приховувати, що наступ Червоної армії був для мене несподіваним і шокував мене.  

Після 20 років перебування в еміграції я не був впевнений у тому, що моє минуле буде забуте, і що я зможу працювати, тому і вагався. У мене часто виникала думка: чи варто мені залишатися на місці або знову тікати за кордон Радянського Союзу, як це зробили інші емігранти…

 
Одна з останніх світлин Олекси Костюченка
Архів УСБУ в Івано-Франківській області

З такими ваганнями в кінці жовтня 1939 року я поїхав до Львова.

У Львові я зайшов до товариства "Сільгосподар", де працювало багато українських емігрантів, маючи за мету отримати пораду від будь-кого з них. Там я нікого не застав, виявилось, що більшість емігрантів, які працювали в "Сільгосподарі", втекли. 

У той же день я зустрівся зі своїм старим знайомим, теж емігрантом, колишнім петлюрівцем Савчуком Федором. У розмові з ним про ситуацію, яка склалася, я висловив думку про свій намір тікати за кордон.

Савчук мою точку зору не підтримав і порадив зробити як він  та залишитись на місці, мотивуючи це небажанням знову опинитись у статусі емігранта, знову блукати чужою землею.

 
У квітні 1941 року, з листування двох відомств виходило, що доказів для подальшого продовження слідства по справі Костюченка не вистачало
Архів УСБУ в Івано-Франківській області

Савчук не переконав мене, і я вирішив спробувати емігрувати за кордон. З цим наміром я вирушив зі Львова до Перемишля, де, за чутками, можна було легко перетнути кордон, придбавши для цього фіктивні документи.

Обстановка, яку я застав у Перемишлі, мене вразила. Там я побачив тисячі біженців з-за Сяна, які заповнили залізничні станції і прилеглі до них вулиці. Вражений цією атмосферою я не наважився тікати і повернувся до с. Залукви.

Під час перебування у Залукві, мене, як не дивно, не полишала думка про втечу за кордон. Ці мої настрої ще більше посилились, коли я дізнався, що українська націоналістична інтелігенція продовжує тікати. 

 
Світлина з карної справи Костюченка
Архів УСБУ в Івано-Франківській області

Також на мене дуже гнітюче подіяли організаційні катаклізми, які виникли із встановленням радянської влади, які я розглядав з точки зору моїх антирадянських переконань.

З такими думками на початку листопада 1939 року я знову виїхав до Львова, для того, щоб знову порадитись із Савчуком.

Із Савчуком і його жінкою я мав тривалу розмову, в процесі якої вони знову переконували мене відкинути думку про втечу, заявивши при цьому, що мають твердий намір залишитись у Львові.

І після цієї моєї розмови із Савчуком я все ж таки не прийняв твердого рішення, а повернувся назад до Залукви з тим, щоб спостерігати за подальшим розвитком подій. 

Невпевненість у своєму майбутньому і подвійність моїх настроїв, які склалися в результаті розмов із Савчуком, нервували мене. Далі залишатись на перехресті я не міг. 

Через це в листопаді того ж року я знову завітав до Савчука у Львів.

Остання моя розмова з ним, з тим, хто беззастережно вирішив залишитись у Львові, переконала мене остаточно відмовитись від можливої втечі.

Я прийняв тверде рішення: підтримати думку Савчука і повернувся до Залукви.

Зв'язки з ОУН

Протокол допиту

обвинуваченого

Костюченка Олексія Павловича

від 7 травня 1941 року.

Питання: 22 квітня цього року Ви засвідчили, що повстанська організація, яка існує в Галицькому районі, Станіславської області підтримує зв'язок з "ОУН" за кордоном через Львівський центр. Назвіть відомих Вам зв'язкових.

Відповідь: Цього я не знаю. Але мушу засвідчити, що під час зустрічей з зав. ділянкою Залуквянського Держплодорозсадника в с. Комарові Терпиляком Петром Михайловичем ( ім'я по батькові не точно) влітку 1940 року, він багаторазово казав мені, що його добрий знайомий, мешканець с. Крилоса  Галицького району, активний учасник "ОУН" на псевдо КРИВИЙ. Він періодично зникає з села і начебто ходить за кордон. Припускаю, що саме КРИВОГО керівництво повстанської організації могло використовувати, як зв'язкового.

 
Архів УСБУ в Івано-Франківській області
 
Архів УСБУ в Івано-Франківській області

Можливо, що учасником повстанської організації і зв'язковим може бути молода людина 25 років, мешканець с. Залукви  Галицького району — Пилипонько Олексій (ім'я не точно). Останнього неодноразово заарештовувала польська влада за належність до "ОУН". У минулому активний діяч "Просвіти". З встановленням радвлади в Західних областях України Пилипонько іноді для чогось заходив до контори радгоспу с. Залукви в той час, коли ніякого відношення до радгоспу він не мав. Припускаю, що це було пов'язано з тим, що в конторі радгоспу працював бухгалтером учасник повстанської організації Мацкевич.

Питання: Яку роль відігравав Мацкевич у повстанській організації?

Відповідь: Під час розмови з Мацкевичем у жовтні 1940 року про керівництво повстанською організацією у Галицькому районі мені стало відомо, що у кожному селі, де існує повстанське формування, є свій уповноважений від "ОУН", на якого покладена відповідальність за організаційну повстанську роботу у відповідному селі, і тільки він один знає всіх учасників повстанського формування особисто. Таким уповноваженим "ОУН" у селі Залукві є Мацкевич Семен.

Питання: Де і ким захована зброя, яку має використати повстанська організація?

Відповідь: На початку 1940 року при зустрічі з Терпиляком Петром, останній розповів мені, що відступаючі польські частини кинули багато зброї на дорозі Галич-Станіславів у районі с. Крилоса і що цю зброю підібрала та заховала місцева молодь. Зібрана таким чином зброя скоріш за все закопана в прилеглому до дороги лісі в дерев'яних ящиках, зроблених з дощок, викрадених зі школи, яку будували в той час у с. Крилосі.

Звідки про це було відомо Терпеляку Петру і хто ховав зброю, він мені не казав.

 
Архів УСБУ в Івано-Франківській області
 
Архів УСБУ в Івано-Франківській області

Питання: Де знаходиться Терпиляк Петро Михайлович?

Відповідь: Терпиляк Петро Михайлович — племінник Терпиляка Андрія Миколайовича, який працює у радгоспі с. Залукви, заарештований у листопаді 1940 року і відправлений до м. Станіславова в УНКВС.

Питання: Чому розмова про зброю була у вас саме з Терпиляком Петром?

Відповідь: Розмова була ініційована у зв'язку з тим, що по ночах у селах дуже часто було чути стрілянину, яку відкривали невідомі особи.

Питання: Ви кажете неправду. Терпиляк Петро розмовляв з Вами про зброю, як із співучасником по повстанській організації. Чому ви це приховуєте?

Відповідь: Про належність Терпиляка до повстанської  або іншої контрреволюційної організації мені невідомо. Про свою участь у повстанській організації я йому не казав. Присягаюсь, що розмова з Терпиляком виникла між нами саме через стрілянину вночі.

Протоколи допитів з російської мови переклав Владислав Руденко.

Особлива подяка за допомогу в дослідженні справи: Андрію Назаренку, Віталію Барановському, Юрію Михальчишину, Ользі Васиній, Карині Цвілій.

«Кожен має знати, що без його, або її зусиль нічого не зміниться»: Олександра Матвійчук

Публічне інтерв'ю із правозахисницею Олександрою Матвійчук у рамках виставки ГОЛОСИ Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.

Важка стежка до храму. Спогади очевидця відродження УАПЦ у Чернігові

28 січня 1990-го під час встановлення пам'ятного хреста у Крутах побував український священик з Києва, який взяв участь у освяченні хреста і служінні панахиди по вбитих більшовиками у 1918 році студентах. На Крутянську жалобу тоді з'їхалося понад 300 осіб. Це був перший за багато років випадок на Чернігівщині, коли тут відкрито служили церковну панахиду по жертвах комуністичного режиму. Сподіватись на такий крок з боку місцевих священиків РПЦ було неможливо, тому ще більше нас стала вабити УАПЦ, про яку ми чули, що вона була знищена і заборонена комуністичним режимом.

КГБ УРСР проти "Летючих козаків" ВПС США

У москві поставили завдання перед кгб урср збирати всю доступну інформацію про всіх українців, які пішли на службу до армії США. Їх розглядали як таких, що можуть бути використані з диверсійною і шпигунською метою проти срср. Так, керівництво кгб з настороженістю сприймало здобуті агентурою відомості про "збільшення американцями набору до армії молоді українського походження".

"Сто днів" або останній король: епізод з історії визвольних змагань литовського народу

Кожному в Україні, мабуть, відомі події Української революції. Зокрема, обставини реставрації гетьманської влади у 1918 році. Втім, спроби повернення до історичних форм правління, у ту добу боротьби за незалежність колишніх підневільних Росії народів, характерні не лише для України. Подібне відбулося і у Литві. Майже одночасно з реалізацією ідей українського ІІ Гетьманату народився литовський монархічний проект.